«Принцеса, снігурка та Мері Поппінс»- ось так найменші Вінничани називають незнайомку Мілу Повознюк. Дівчині 28 років і наразі вона входить в число найвідоміших жителів міста. Місцева преса та національні телеканали виявляють не абиякий інтерес до молодої дівчини. Чим вінничанка заслужила таке визнання? Та як проходить її життя поза рамками фотографій та власного інстаграм блогу?

Читайте далі, ексклюзив!

– Незвичайні сукні та раритетна зачіска – це те, якою Ви запам`ятовуєтесь людям.Чому Ви одягаєте одяг 19 -20 століть? Чи перетинається такий екстравагантний образ з Вашим реальним життям ?

– 11 років назад я почала займатися історичною реконструкцією, це і призвело до епохальних змін в моєму житті. Все починалося з раннього середньовіччя (Київська Русь, Скандинавія), відповідно і костюми шилися під цей період. Мені це здавалось дуже обмеженим та простим, тому що окрім битв і побуду там більш нічого не було. У 2014 році я пошила собі пальто у вінтажному стилі, до якого я старалася одягатись більш елегантно. Власне з цього все і почалось. Поступову гардероб зростав. Але останні два роки я і справді живу старовинним життям, тому що як домашній одяг, так і парадний в мене весь під стиль кінця 19 початку 20 століття. Мій чоловік не просто мене розуміє він цілком підтримує. Велика частина навіть побутових речей в нашому домі мають оздоблення тих років ато і є самим антикваріатом. Йому подобається стиль мого гардеробу, та і взагалі він не проти одягати речі мого виробництва.

– В твоєму інстаграм блозі доволі чимало фотографій з чоловіком, який у вінтажному одязі. Як ви познайомились ? Та чи присутнє палке кохання у Ваших стосунках?

Так, це мій чоловік. Ми познайомились на одному із фестивалів по тематиці історичної реконструкції . Він більше п`яти років свого життя віддав лицарському бою. І найбільше мені подобається те, що він розуміє мене і розділяє мої захоплення. Відразу після університету я пішла працювати бібліотекарем в район Старого Міста. Звичайно, ця робота принесла мені багато проблем зі здоров`ям – в будівлі був псячий холод. Та пропрацювала я там 7 років. Після чого мій чоловік взяв забезпечення сім`ї в свої руки, а мені порадив займатися тим, до чого в мене лежить душа. Власне так і появився час працювати над собою, створювати нові образи, готуватися та відвідувати бали.

– Бали в наш час? цікаво… Якщо ти носиш вінтажний одяг в повсякденні, то на яку епоху ти себе взагалі відчуваєш ? Що тобі більше до душі реальність чи кінець 19 сторіччя?

Звичайно, що сучасність. Не одноразово пишу в своєму блозі про те, що в наш час жінки мають набагато більше можливостей. Багато свободи, і кожна може займатися тим, чим вона хоче. Якщо порівнювати епохи, які я реконструюю і сьогодення, то чого лишень варта одна медицина. В тих роках людина могла вмерти від хвороби, з якою сьогодні можемо спокійно жити. Наш час мені подобається, і цю любов я намагаюсь привити своїй аудиторії. На рахунок балів, то мушу сказати, що ці події скоріше для закритої спільноти. Людина з вулиці туди не попаде, тому що їй буде просто не цікаво. На такі події потрібно готуватися близько пів року: вивчати схеми танців та культуру розмови. Загалом я відвідувала бали Львова, Одеси, Харкова та Києва, тому що там мої однодумці.

– Окрім повної віддачі своєму образу чим ти ще займаєшся?

Я різностороння особа. За освітою філолог , але займаюсь створенням прикрас та проводжу лекції по етикету та стилю одягу для жінок. Зараз проходить курс лекцій по містах України на тематику суфражисток, жінок, які боролися за ідею виборчих прав жінки. Літом організовувала вінтажні пікніки, на яких акцент робився на етикет. Та і взагалі я -зоозахисниця, маю дома 11 котів. Але основна моя зайнятість – це, все-таки, пошиття одягу, або ж пошуки нових прикрас. На сьогоднішній день маю колекцію вінтажних брошок та старовинних блуз дизайном 19 сторіччя. Багато що я знаходжу на секонд-хендах, барахолках, забутих базарчиках. До речі, мої пошуки унікальних речей проходили майже по всій країні.

Чи є в тебе аудиторія, якій ти можеш запропонувати щось із своїх витворів? Який дохід тобі приносить ряд твоїх занять ? Та собівартість твоїх образів : найдешевший та найдорожчий?

Та чесно кажучи ніякого. Лекція я проводжу безкоштовно, а за фото з людей кошти не беру. Сукні шию для себе, а не на продаж, тому і не маю з цього нікого доходу. Найдешевша сукня була вартістю 150 гривень, майже всі матеріали були б/у, а найдорожча коштувала більше 5000 гривень, відповідно і тканина там була не дешева. Кількість читачів блогу близько п`яти тисяч, але помітно зростає, тому що я популяризую вільний стиль життя. На сьогоднішній день, це як ніщо інше приваблює читача.

– Чи береш ти за основу сукні, який конкретний образ? Героїню фільму чи роману ?

Не завжди, зазвичай всі свої сукні створюю сама, але в мене є декілька прикладів. Побачила рекламу фотоапарату КОДАК 1910, і загорілась ідеєю пошити сукню як у дівчинки на картинці. Відразу знайшла тканину, та завершила пошиття сукні перед вінтажним пікніком. Звичайно мені допомагали, але за 2 дні сукня була готова, а я, відповідно, щаслива. І взагалі, я раджу всім щиро любити себе справжніх. І жити так як ти себе відчуваєш, а не боятись встановлених правил і стереотипів.

Ось так вона живе і в таких образах виходить на вулицю. Звичайно, це вже ваша справа – сприймати її такою як вона є, чи ні. Але те, що вона оригінальна – беззаперечний факт. До того ж має стійкий характер – бо в світі, де на перший план виходять послідовники новоспечених тенденцій, важко проявити себе та сподобатись людям. Міла прислухається лише до своєї душі та одягається так як їй подобається. Дівчина відрізняється від інших тим, що дивиться абсолютно в протилежну сторону моді. Які б невдачі не супроводжували Мілу, вона попри все повертається в минуле, кидає виклик сучасному, не зважає на тенденції моди та сміливо крокує вперед.

Софія Копач