Динамівська спортсменка Марія Гавриш першою з вінницьких спортсменів взяла участь у перших для радянської команди Олімпійських іграх 1952 року в Хельсінкі, де зайняла шосте місце і принесла команді Радянського Союзу «золоте» переможне очко.
Саме воно дало можливість набрати 494 очки і поділити перше місце з командою США. Історія життя цієї жінки справді вражає, адже за неї довго боролась Москва, але вона вибрала Україну… Про все це нам розповіла сестра нині вже покійної чемпіонки Ніна Гавриш.
– Взагалі наш батько за національністю росіянин, але ще коли він був малим, зі своєю родиною переїхав до України. Як одружився, то нас, своїх восьмеро дітей, записав українцями й дуже цим гордився. Марія народилась у містечку Бобринець, але в 1932 році ми переїхали до Вінниці. Сестра навчалась у школі №15, яка знаходилась в районі Київської. Я вже потім зверталась в архіви, щоб знайти хоч якісь про це документи, але всі вони під час бойових дій згоріли.
До війни наша родина була дуже забезпечена, але під час неї мама ходила по ближніх селах й всі цінні речі міняла на харчі, — каже Ніна Гавриш. — Плавати Марія почала дуже рано, навчив її старший брат Володимир, до нього вона була дуже прив’язана, й саме він навчив її німецької мови, якою володів досконало. Марії було десь 5 років, й вони разом перепливали річку Південний Буг.
Потім ходили при Вінницькому театрі в студію. Сестра гарно співала та танцювала. Брата Володимира під час війни забрали в гестапо, бо здала сусідка за те, що допомагав передавати в ліс продукти. Так побили, що потім нам принесли весь посічений одяг та документи… Невдовзі відправили у Німеччину в концтабір. Важко ту розлуку Марія переживала. А коли його не стало, перший свій рекорд присвятила пам’яті старшого брата й завжди його згадувала. Мовляв, якби не Володя, то не досягнула б такого рівня.
Перші роки, коли сестра виступала на змаганнях, її представляли як киянку Марію Гавриш, але вона завжди виправляла, що вінничанка. І дуже тренеру це не подобалось. Стрічку чемпіона Марія передала саме у наш краєзнавчий музей, хоча приватні колекціонери пропонували за неї будь-які гроші. Дуже хотіла переманити до себе Марію Москва, обіцяли будинок, заможне життя, але сестра відмовилась й через це отримала чимало неприємностей від Росії. Коли її подавали на заслуженого майстра спорту СРСР, то довго там не хотіли затверджувати. Марія — бгаторазова чемпіонка та рекордсменка Радянського Союзу, переможниця багатьох міжнародних змагань і неодноразова чемпіонка та рекордсменка України.
Марія Гавриш була заміжньою за військовим. Жила у Києві, народила двох доньок. Та згодом всі плани перекреслила онкохвороба. Спортсменка перенесла важку операцію.
– І десь через півроку відбулась першість Європи в честь 60-річчя Марії Гавриш. Лікарі заборонили виступати, а вона не послухала й всі перші місця виборола. На її честь у мікрорайоні П’ятничани є досі вулиця. Діти її до нас інколи приїжджають, згадуємо Марію та перемоги нашої спортсменки.
Віталіна Трудько
