Динамівська спортсменка Марія Гавриш першою з вінницьких спортсменів взяла участь у перших для радянської команди Олім­пійських іграх 1952 року в Хельсінкі, де зайняла шосте місце і принесла команді Радянського Союзу «золоте» переможне очко.

Саме воно дало можливість набрати 494 очки і поділити перше місце з командою США. Історія життя цієї жінки справді вражає, адже за неї довго боролась Москва, але вона вибрала Україну… Про все це нам розпо­віла сестра нині вже покійної чемпіонки Ніна Гавриш.

– Взагалі наш батько за національністю росіянин, але ще коли він був малим, зі своєю родиною переїхав до України. Як одружився, то нас, своїх восьмеро дітей, записав українцями й дуже цим гордився. Марія народилась у містечку Бобринець, але в 1932 році ми переїхали до Вінниці. Сестра навчалась у школі №15, яка знаходилась в районі Київської. Я вже потім зверталась в ар­хіви, щоб знайти хоч якісь про це документи, але всі вони під час бойових дій згоріли.

До війни на­ша родина була дуже забезпечена, але під час неї мама ходила по ближніх селах й всі цінні речі міняла на харчі, — каже Ніна Гавриш. — Плавати Марія почала дуже рано, навчив її старший брат Володимир, до нього вона була дуже прив’язана, й саме він навчив її німецької мови, якою володів досконало. Марії було десь 5 років, й вони разом перепливали річку Південний Буг.

Потім ходили при Вінницькому театрі в студію. Сестра гарно співала та танцювала. Брата Володимира під час війни забрали в гестапо, бо здала сусідка за те, що допомагав передавати в ліс продукти. Так побили, що потім нам принесли весь посічений одяг та документи… Невдовзі відправили у Німеччину в конц­табір. Важко ту розлуку Марія переживала. А коли його не стало, перший свій рекорд присвятила пам’яті старшого брата й завжди його згадувала. Мовляв, якби не Володя, то не досягнула б такого рівня.

Перші роки, коли сестра виступала на змаганнях, її представляли як киянку Марію Гавриш, але вона завжди виправляла, що вінничанка. І дуже тренеру це не подобалось. Стрічку чемпіона Марія передала саме у наш краєзнавчий музей, хоча приватні колекціонери пропонували за неї будь-які гроші. Дуже хотіла переманити до себе Марію Москва, обіцяли будинок, заможне життя, але сестра відмовилась й через це отримала чимало неприємностей від Росії. Коли її подавали на заслуженого майстра спорту СРСР, то довго там не хотіли затверджувати. Марія — бгаторазова чемпіонка та рекордсменка Радянського Союзу, переможниця багатьох міжнародних змагань і неодноразова чемпіонка та рекордсменка України.

Марія Гавриш була заміжньою за військовим. Жила у Києві, народила двох доньок. Та згодом всі плани перекреслила онкохвороба. Спортсменка перенесла важку операцію.

– І десь через півроку відбулась першість Європи в честь 60-річчя Марії Гавриш. Лікарі заборонили виступати, а вона не послухала й всі перші місця виборола. На її честь у мікрорайоні П’ятничани є досі вулиця. Діти її до нас інколи приїжджають, згадуємо Марію та перемоги нашої спортсменки.

Віталіна Трудько