Де вказується, що він не відповідає міжнародними стандартам прав людини та встановлює непотрібні обмеження для роботи медіа. Запровадження кримінальної відповідальності за розповсюдження дезінформації може призвести до переслідування журналістів просто за те, що вони виконують свою роботу.

Місія ООН застерігає, що спроба влади в такий спосіб установити монополію на правду призведе до підриву свободи ЗМІ та самоцензури. В демократичному суспільстві влада не може створювати органи, що моніторять та фільтрують контент. Вказана місія ООН з прав людини достатньо авторитетна та впливова інстанція, висновки якої повинні переконати українську владу не приймати репресивний закон і зняти з порядку денного наступні спроби просування цього законопроекту на розгляд Верховної Ради.

Дезінформація – спосіб психологічного впливу, що полягає в намірі подання об’єктові такої інформації, яка вводить його в оману відносно справжнього стану справ та створює викривлену реальність. Тобто дезінформація дорівнює інформації недостовірній. Бо це неправдиві відомості про осіб, факти, події або явища, яких не було взагалі, або вони були, але перекручені чи неповні.

Відповідальність за розповсюдження недостовірної інформації вже передбачена статтями 3, 41, 42 Закону України про друковані ЗМІ та статтями 2, 40, 41, 42, 43, 46, 47, 48 Закону України про телебачення та радіомовлення. Ці законодавчі акти регулюють український інформаційний простір у відповідності до міжнародних стандартів прав людини. Тому прийняття ще одного закону, який обмежуватиме Свободу слова просто недоцільне.

Редакційна колегія газети «33-й канал»