Випускник Вінницького національного технічного університету та уродженець Тульчина Володимир Козловський — лондонський «бог домашнього вогнища».
Він допомагає багатим україно- та російськомовним мешканцям міста, починаючи від ремонту в будинку і лагодження кондиціонерів до відновлення пароля від Інтернету. Ключове слово в його роботі — «швидко»: до своїх клієнтів він намагається виїжджати відразу після дзвінка і на місці буває вже через годину. У місті, де вивезення сміття доводиться чекати тиждень, а візиту сантехніка — все життя, це безцінно. Більш того, колишній студент з Вінниччини став першим, хто зробив з цього бізнес: створив свою мережу з сантехніків, електриків, будівельників, прибиральників, які приходять і роблять свою роботу. Швидко, а не як зазвичай у Британії.
– Тато в мене піаніст, у якого ще й своя майстерня по ремонту духових музичних інструментів. Я виріс у нього на колінах з паяльником в руках. З дитинства вмію поводитися з бензиновим пальником і управлятися з рихтуванням труб, міді і так далі. Одного разу вже у Вінниці друзі запропонували поїхати до Англії повчити англійську мову. Я сказав: «Так, цікаво». Все життя німецьку вчив, а тут така можливість. Планували їхати компанією, але з нашої групи візу дали тільки мені. І я їхав один — автобусом, 48 годин. Сказав собі тоді, що ніколи в житті більше в Англію не поїду автобусом. Потрапив в англійську родину в Борнмут, де провів чудові два тижні. І так захопився англійською, що довелося брати «академку» в політеху. Я ж з четвертого курсу рвонув. Батьки потім сказали: «Ти собі думай що хочеш, але щоб інститут закінчив». Змусили повернутися і отримати диплом. Але 20-річному молодому хлопцю жити одному в Лондоні на самозабезпеченні — це ж так здорово! Я відразу знайшов роботу в маленькій кав’ярні, а вечорами займався тим, що ремонтував лептопи та мобільники, — розповів журналістам Володимир. — Майстрував по своїй частині. А потім працював у такій компанії і обслуговував такі місця і таких людей, про яких навіть не можу розповідати. Довго довелося перевірки проходити на таку роботу. Вони навіть дзвонили моїй мамі в Тульчин на роботу з посольства в Британії і перевіряли, що вона дійсно живе за такою-то адресою і що у неї є син. Перевірки не те що жорсткі — жорстокі. Але потім я пішов, бо є творчою натурою. Все життя чомусь вчуся, ніколи не зупиняюся.
Нині у Володимира Козловського власна фірма. Вона покриває дуже широкий спектр послуг. Заощаджує час та сили клієнтів, вирішуючи побутові завдання — все, що стосується будівництва, Інтернету, машини, сервісу.
– Я працював перекладачем для одного російського олігарха, не можу назвати. У мене завдяки йому з’явилися контакти — його друзі. У когось не працював телевізор, комусь треба було підключити Інтернет, підкрутити тарілку. Так і пішло. Плюс з’явилися не тільки ті, на кого працювати, але ті, з ким працювати. Я познайомився з хорошими сантехніками, електриками, малярами. І у нас теж велика проблема — немає хороших фахівців. Я зазвичай виїжджаю перший, якщо щось трапляється. З нескладними поломками намагаюся впоратися сам — у мене багато різного устаткування в машині. Словом, я зупиняю руйнування будинку, а проблему вирішують фахівці. Я люблю працювати з клієнтами, які чітко знають, що їм потрібно. Правильно поставлене ТЗ, як говорили у нас у політеху, це вже 80% твоєї доповіді.
З родиною 80% відпустки наш земляк проводить в Україні.
«Тут шикарно: батьки, здоровенний будинок. Маленьке місто Тульчин — єврейське. Недалеко, в 20 хвилинах від нашого будинку, розлив Бугу. Беремо човен, пару дощок і катаємося. Шашлик, уха, купа знайомих, всі один одного знають. Там відпочиваєш душею і тілом. Мама готує божевільно смачно, я ніде так смачно не їм, як вдома. Набираю по 8 кг. Мінімум чотири рази на рік ми буваємо в Україні. А то і більше».
Віталіна Володимирова
