Любов Василівна — корінна вінничанка, але більше сорока років тому разом з чоловіком-військовослужбовцем переїхала у Кишинів, столицю сусідньої Молдови.

Там і залишились. Виростили доньку й онучку Ірму. Чудернацьку історію, яка сталась із подругою Ірми, згадала Любов Василівна.

– Онучка вчилась у Державному університеті Молдови на факультеті історії та етнографії. Студентами вони організовували різноманітні екскурсії, поїздки на археологічні розкопки. Але найбільшою популярністю користувався їхній студентський краєзнавчий музей під відкритим небом. Разом з викладачами вони влаштовували фестивалі, фольклорні свята, готували народні дійства, наприклад, свято збору винограду. Жителі Кишинева із задоволенням приходили на ці молодіжні вистави, — розповіла Любов Василівна. — Коли студенти взялись за тематику «Культура Румунії», то вирішили розіграти традиційне румунське весілля. Роль нареченої взяла на себе Маргарита, подруга Ірми, а нареченим мав бути хлопець з їхньої групи.

Весілля в Румунії дуже пишні. Студенти все продумали, написали сценарій, добули розкішні народні вбрання, вивчили обряд. Все було готово. Прийшов час, люди зібрались, а нареченого нема! На дзвінки не відповідає, пропав! Вже пізніше з’ясувалось, що студент-історик отримав серйозну травму, «швидка» відвезла його у лікарню, довелось робити операцію!

Що робити? Всі хвилюються, Маргарита мало не плаче. Тоді Ірма серед глядачів зайшла молодого хлопця, зростом і фігурою схожого на зниклого нареченого, і рішуче потягнула за собою — допоможи! Він охоче погодився, переодягнувся. І дійство почалось! Все було спонтанно, але настільки весело і драйвово, з піснями і танцями, що молодь і після закінчення вистави довго не розходилась. Пішли у кафе. І тільки там Маргарита дізналась, що ім’я її «нареченого» — Богдан. Коротше кажучи, веселе студентське румунське весілля стало немовби репетицією до справжнього. Вже два роки Богдан з Маргаритою одружені.