Найбільше порушень прав людини в Україні – на Вінниччині, –запевняє представник Уповноваженого з прав людини ВР Валерій Ольховий. І обласну владу це влаштовує!

Він просто «має зуб» на область, бо звільнили із прокуратури — кажуть його опоненти.

То що робить представник у Вінниці? Кого захищає? Чи зводить рахунки? Запитуємо і зна­йомимось. Півтора року тому Валерій Ольховий пішов з прокуратури, де працював у загальному нагляді, на пенсію за вислугою років. Просто зараз у прокуратурі працює його син. А батько, аби не створювати конфлікт інтересів, перейшов на іншу роботу.

– Моя юрисдикція поширюється на чотири області: Вінницьку, Черкаську, Хмельницьку та Тернопільську, — розповідає Валерій Ольховий у інтерв’ю «33-му». — Уповноважений здійснює парламентський контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини. З січня минулого року і по сьогодні наша невелика команда з трьох людей (колишній прокурор, колишній суддя і адвокат. Провела ряд моніторних візитів до місць позбавлення волі, до геріатричних закладів, психоневрологічних інтернатів, шкіл-інтернатів, будинків дитини, дитячого відділення лікарні ім. Ющенка.

А ще ми здійснювали візити до органів державної влади, до ОТГ. Скажу відразу: порушень найбільше саме на Вінниччині. Більше 150 посадових осіб вже притягнуті до дисциплінарної та адміністративної відповідальності, складалися адмінпротоколи на посадовців, у тому числі і на одного з міських голів нашої області. Минулого року до ре­гіонального представництва на­дійшло 124 звернення громадян. Із січня 2020 року — більше 20. Ми допомагамо людям розуміти, що закон порушувати ніхто не має права, так само, як і порушувати права людини.

– А є вже відкриті кримінальні провадження?

– Так. За кричущі випадки маємо три кримінальні провадження. Перше — проти директора Плисківського психоневрологічного інтернату. Тут коментарі зайві — це сколихнуло всю країну! («33-й канал» вже повідомляв про закритих у кімнаті на ніч голих пацієнтів). Друге — за фактом закриття Козятинської школи-інтернату. Директор цього закладу з 1 вересня самовільно утворив школу-гімназію з дошкільним відділенням. Він сам змінив форму власності.

Після порушення кримінального провадження Козятинською місцевою прокуратурою вже у листопаді профіль закладу на сесії змінили так, як цього вимагав закон. Третє кримінальне провадження відкрите за фактом нецільового використання бюджетних коштів батьками, котрі взяли у сім’ю дитину. Невдовзі названі батьки відправили дитину до Заболотнянського санаторію і забули про неї на 4 місяці. Вони зіпхнули дитину на державне утримання, причому самі отримали на неї і житло, і гроші.

– Що най­більше вразило останнім часом?

– Насамперед — Плисків. Там, де у холодній кімнаті голими утримували і чоловіків, і жінок. Та вразило най­більше навіть не це, а те, що керівництво закладу в один день зняло з рахунків підопічних 110 тисяч гривень. Спочатку директор подав заяву на звільнення. Я почекав строк, за який цей посадовець мав звільнитися, попросив в обласній раді показати наказ про його звільнення, а мені відпо­віли, що директор відкликав свою заяву. Передумав звільнятися! Та виявилося, що це ще не найгірше.

Страшно було у Вінницькому спеціалізованому будинку дитини. Коли ми вперше прийшли до закладу, то побачили, що дитячі візочки взимку всі знаходилися надворі. Але ж на них мають пересуватися діти з інвалідністю, візки мають бути в теплі! Тим більше, що в закладі працює 197,5 працівника на 83 дитини! Разом з ліками та дитячим харчуванням там дбайливо зберігали три пляшки спиртного. На харчоблоці — полчища тарганів, шприци з отрутою поряд з крупами, цукром та простроченим на рік дитячим харчуванням. Половина дітей не має відповідного статусу. Фактично їх відбирають у батьків, бо біля батьків існує загроза життю дитини. Але ж нічого не змінюється! Якщо батьки дитину не лікують, то прострочені і незареєстровані в Україні ліки навряд чи додадуть цій дитині здоров’я. І це в закладі, на котрий з бюджету виділяється 20 мільйонів гривень! Ми відразу направили акт реагування як голові обласної ради, так і голові облдержадміністрації. Оголошені догани 36 працівникам закладу. Троє працівників були звільнені, директора мали притягнути до дисциплінарної відповідальності, але так і не зробили цього!

Не менше вразив реабіліта­ційний центр «Промінь», котрий підпорядкований Міністерству со­ціальної політики України. На стінах цвіль, бруд. Йде ремонт, і діти з інвалідністю (в основному це діти з ДЦП) — у пилюці і бруді приймають процедури. Ліфт не працює, мами змушені на руках виносити і візки, і дітей. На реабілітацію в день на одну дитину виділяється 40 копійок?! Серйозно? Зате в туалеті напис: «За порушення гігієнічних норм — штраф 8 тисяч гривень». Де, в якій державі таке може бути?

– Керівники закладів освіти скаржилися, що ви надто прискіпуєтеся до них.

– До речі, саме у закладах освіти права дітей порушуються невпинно: і на охорону здоров’я, і на належне проживання, і на освіту. Буднянська школа-інтернат Шаргородського району, Мурованокуриловецька школа-інтернат санаторного типу, спеціалізована Самгородоцька школа-інтернат Козятинського району. Ми побували там наприкінці вересня — початку жовтня. Але класних журналів там ніхто не заводив. Дітей не відмічали, чи ходять вони на уроки, оцінки не виставлялися. Яку тему вивчають — не вказувалося. У Самгородській школі-інтернаті для дітей з вадами зору дитячі зошити не перевіряються. Тут є пів посади лікаря-офтальмолога, але він працює у Бердичеві Житомирської області. Приїжджає лише на вихідні. В Мурованокуриловецькій школі вчителька була на курсах, а її ніхто не заміняв. У цій санаторній школі для дітей з ураженням серцево-судинної системи п’ять років лікаря не існує. Навіть педіатра немає, не кажучи вже про дитячого кардіолога. Призначення роблять… медсестри!

А кошти ж виділяються, і, ймовірно, ці гроші керівництво розподіляє між собою. Школа обласна, але переважна більшість у ній — діти з Мурованокуриловецького району. Всього 165 дітей там навчається. З них лише 7 — з області. Після нашого візиту директор притягнув деся­тьох працівників закладу до дисциплінарної відповідальності, але поскаржився на нас, нібито ми провели перевірку упереджено. Більше того, підключає батьків і депутатів, аби вони стали на його захист. А те, що гроші, котрі виділяються на оздоровлення та харчування дітей невідомо куди діваються — виходить, нікого не має хвилювати. А це немалі гроші — по 15-20 мільйонів гривень на рік.

– Про ще один кричущий випадок порушення прав людини заявила депутат обласної ради Людмила Головашич. Як ви відреагували на це?

– Ладижинський будинок-інтернат «Троянда» «прославився» особливо. Те, що сталося з підопічною Оленою, не вкладається ні в які рамки. Я особисто відвідав бідолашну жінку в опіковому центрі. 35 відсотків термічних опіків, операція з пересадки шкіри… Вона нині у задовільному стані, лікарі кажуть, що готують її до виписки. Та мене вразило інше. Коли все сталося, ніхто не подумав, що треба викликати «швидку» негайно. Тому зараз прокуратура вирішує питання щодо іншого провадження: службовий злочин. Її госпіталізували до Ладижина тільки 1 лютого. Виписали. Потім перевезли у «Пироговку», тут лікують… Тобто переривають строк лікування, аби приховати злочин.

– Ви перевіряли і виправні установи. Що побачили?

– Ми побували у Вінницькій установі виконання покарань і в Стрижавській установі. В обох були неналежні умови утримання засуджених. У Вінницькій в’язниці засуджених тримали у камері, котра знаходиться у напівпідвальному приміщенні. Вночі з унітазу вилазять пацюки, блохи. Ремонт там не здійснювався десятиліттями. А ще по території вільно пересувався засуджений з важкою формою сифілісу.

– А хоча б щось позитивне у нас є?

– Приємно вразила Ситковецька школа- інтернат для дітей, котрі опинилися у складних життєвих ситуаціях. Ми звернули увагу навіть на те, що директор цього закладу жодного разу не сказав — підопічні. А тільки «це мої діти». Там усім дітям відкриті рахунки, кошти контролюються, і коли дитина закінчує школу, то за ці гроші вже можна придивитися для дитини житло. Дітей влаштовують на навчання у різні заклади. Сподобалася Іванівська школа-інтернат, де директор закладу про кожну дитину знає все. І якщо батьки не приїжджають, то вони викликають їх, проводять бесіди.

Люди до нас звертаються часто з різних питань: по землі та наданню медичної допомоги, з комунальних послуг.

Ми на всі випадки реагуємо, долучаємо громадськість. Ми хочемо зламати систему, покращити життя цих знедолених людей і дітей. І я не розумію реакції з боку керівництва області на ці порушення.

Від редакції. Готові вислухати інші точки зору.