Оцінювати роботу міністерства за пів року складно. Думки щодо діяльності Новосад розділилися: хтось пише у Facebook пости подяки, а хтось потирає руки від радості через її відставку.

Хтось взагалі приписує роман із Гончаруком.

– Я намагалась бути максимально відкритою, інколи, мабуть, занадто. Я не навчилась бути політиком, який намагається лавірувати поміж різних інтересів, подобатися всім.

Тому таких речей, яких я б не могла сказати на посаді, вочевидь, немає. Єдине, я помилялась, бо думала, що у нас є більше часу, принаймні рік.

Заявила вона «Українській правді» – А чи не завадила їй відкритість краще порозумітися з людьми?

– Я вважаю, що за ці пів року в нас не було великих конфліктів, ми, навпаки, разом з усіма заступниками намагалися бути відкритими до різних спільнот.

Не сиділи в міністерстві, а їздили в регіони. Ми намагались чути всіх людей.

І повірте, коли ти їдеш в регіони, тебе ніхто не хвалить, тобі викладають по пунктах все, що про тебе думають. І це доволі високий рівень критики, який ми намагались чути і конструктивно на нього реагувати.

– Вам закидали, що ви поганий міністр, оскільки не працювали в школі. На вашу думку, наскільки це важливо? І чим саме робота в школі вам могла б допомогти?

– Перш за все міністр – це управлінець.

Для виконання цих функцій потрібні дещо інші навички і вміння: вміння будувати команду, правильно розставляти завдання і робити так, аби вони виконувалися; вміння слухати і чути, враховувати інтереси і бачити на декілька кроків вперед.

Безперечно будь-який інший досвід, який би я потенційно могла мати, і не лише у школі, був би важливий.

Зрештою, людина не може знати все. Але коли ти чогось не знаєш, то можеш запитати в інших. Це зазвичай допомагає.

Наше міністерство було дуже відкритим до публічних консультацій, ми проводити обговорення і ні від кого не закривалися.

– Чи відчували ви несприйняття, яке було оформлене в петиції і мітинги?

– За відставку практично кожного Міністра освіти і науки були і мітинги, і петиції — це норма для нашого суспільства.

У мене було багато зустрічей з освітянами.

Люди готові чути і слухати. Якогось несприйняття, яке би мені висловили відверто в очі, я не бачила.

У Facebook кожен дуже розумний, а прийти аргументовано викласти, що тебе не влаштовує, і що ти пропонуєш можуть далеко не всі.

Зрештою, критиків багато, а набрати людей в Міністерство освіти надзвичайно складно, це показують 11 хвиль конкурсів на посаду держслужби, які ми провели за останні два роки. 11 хвиль.

– Яка розмова щодо освіти за час вашої каденції була найяскравішою чи найбільш значимою?

– У нас була дуже яскрава, емоційна, зрештою, конструктивна розмова з президентом щодо об’єднання вишів у Кривому Розі.

Це було дуже важливо, тому що ми дійшли згоди, що саме в цьому місті потрібно робити перший пілот з об’єднання університетів.

Ми сподівалися, що перший приклад у місті, яке є важливим для керівника держави, покаже, що це не страшно, а насправді на благо всім – оптимізувати систему через об’єднання.

І я рада, що тоді президент це підтримав. Але дискусії були не прості.

– А які саме слова найбільше закарбувалися?

– Мабуть, слова Єгора Стадного про те, що нам не треба шукати народної любові, а просто добре і якісно робити свою роботу.

Нагадуємо, що 30-річна Ганна Новосад народилась у 1990 році в м. Ладижин, Вінницької області. Її батьки там мають власний бізнес – кафе. У 2007 році закінчила Києво – Могилянську академію, навчалась в Нідерландах, отримала ступінь магістра. Стажувалась у Іспанії та Чехії. Вільно володіє німецькою та англійською. У Міністерстві освіти працює з 2014 року очолювала директорат євроінтеграції.

Підготувала Юлія Іванюк
За матеріалами Української Правди