Отже, всім зрозуміло, що захмарні зарплати міністрів не впливають на ефективність їхньої роботи.

Говорили, що, мовляв, за ці премії ми ж таку відповідальність на себе беремо, яку ще ніхто не брав. Грошей з бюджету для себе не пошкодували, своя ж рука – владика. Квартири в Києві покупляли і красиво пішли. А що там говорилось про відповідальність? Хто і за що відповідатиме? Можливо, повернуть ті премії до Пенсійного фонду чи в рахунок виплат заборгованої шахтарям зарплати? Не повернуть. Ну, у них знову просто «не получилось».

Зате уряду пана Гончарука в останній перед відставкою день вдалось установити максимальний рівень зарплати для керівників державних підприємств. Згідно з урядовим рішенням, він не може перевищувати… одного мільйона двохсот п’ятдесяти тисяч гривень на місяць. Уважно читаємо – на місяць. Тобто, ці керівники держпід­приємств отримуватимуть 50000 грн. на день. Зрозуміли, вчителі, лікарі, роботяги та пенсіонери?

Ще ж є заступники у директорів держпідприємств, керівники підрозділів, велика адміністрація. То скіль­ки це на круг вийде? А виявляється, що, крім цього всього, на кожному держпід­приємстві є ще й наглядова рада з п’яти-семи-де’яти членів. Вони зазвичай раз на рік збираються і слухають звіт керівництва, встановлюють йому зарплати. І кожному наглядачу ми, платники податків, маємо щомісяця віддати від 35000 до 55000 грн. Це при тому, що за державні підприємства відповідає держава: прокуратура, поліція, СБУ і ще десяток новостворених контролюючих органів із зарплатами на рівні міністерських. У цивілізованому світі такі наглядові ради створюються у недержавних акціонерних товариствах і існують на громадських засадах. А нас просто красиво обкрадають люди, яким ми довірились і платимо за те, щоб вони захищали наші інтереси.

Майже півтора мільярда гривень держава заборгувала лише шахтарям, а державним газовим керівникам відвалюють мільйони на місяць за те, що втридорога продають нам наш газ? Це ж та сама енергетична галузь. Де логіка? Чому газова сфера стала вотчиною кількох осіб? Хто, нарешті, в цій країні назве реальну ціну газу? Хто установить справедливу зарплату для цих керівників?

Зрештою, хіба хтось тепер переконає молоду людину, щоб розвивала приватний бізнес? У нас у шоколаді – держслужбовці та чиновники, які дерибанять бюджетні гроші й комунальне майно. А всім іншим — такі податки, щоб перехотілося займатися бізнесом.

Тепер уже і не знаєш, яке зло для державного бюджету більше: олігархи, що створюють робочі місця і щось таки платять у скарбницю, чи орава чиновників всіх рівнів. Вони точно нічого не створюють і не виробляють, вони лише тягнуть астрономічні кошти з наших податків на свої зарплати, премії та доплати, які самі ж для себе й установлюють.

Зараз пішли гуляти Інтернетом суми премій чиновників місцевого рівня. Є ж з кого брати приклад. Тільки по одній мерії невеликого міста на рік вийшло 57 мільйонів преміальних. А ще ж зарплати, доплати. Навіть страшно уявити собі, які це суми в межах країни. Люди добрі, нас же безбожно обкрадають свої та привезені ними варяги-подільники, а потім кажуть, що немає грошей на індексацію пенсій, стипендій та інші соціальні виплати.

Очевидно, не дуже заможним депутатам парламентської монобільшості не дуже хочеться вступати в конфлікт з урядовцями через ці зарплати-премії. Певно, їм теж пообіцяли сотні тисяч. А може, таки дають у конвертах. Але хіба ради цього їх туди обирали, чи, може, вони забули, що у нас парламентсько-президентська республіка? Що в країні війна, що переважна більшість людей виживає на копійчані пенсії? Чи, може, не всі нардепи прочитали Конституцію України?

Читайте, шановні. Інакше дуже скоро обманутий і обкрадений народ зачитає вам політичний вирок. І нічого не залишиться українцям, як запровадити пряме народовладдя. Краще до цього не доводити країну, бо полетить дуже багато голів. По Конституції ви зобов’язані дбати про громадян і захищати їхні інтереси. Захищайте і дбайте. Служіть народу. Олігархи подбають про себе самі.

Як відомо, уряд Гончарука міняли так швидко, що навіть не знайшли кандидатів на всі портфелі. Коли верстався номер, призначили ще двох в.о. Але дві міністерські посади й досі залишаються вакантними.

Заслужений журналіст України