Це викликає відмови, обурення і залишення інвалідів напризволяще.

«Забирайте їх до себе додому», — навіть такі поради отримують лікарі. Щоправда, житлом і пенсіями розпоряджаються родичі.

– Так, через медреформу з 1-го квітня ми маємо таку ситуацію: хворих, які утримувались в психіатричній лікарні по 10-20 років, не агресивні і не потребують лікування, а догляду, навіть коли вони лежачі, мають відправити або в будинки для інвалідів, або віддати родичам для догляду.

Але і в будинки-інтернати    їх мають оформити рідні. Ми лише готуємо пакет медичних документів і висновків. Саме тому і виникають ось такі обурення — відмови рідних забирати, доглядати за ними. Бо раніше це був клопіт держави.

Саме так коментує лист-скаргу, який надійшов до редакції, головний лікар лікарні ім. Ющенка Софія Кучерук. У ньому родичі повідомляють, що завідуюча 19-м відділенням, де перебувають люди після інсульту та з неврологічними хворобами, вимагає оплачувати гігієнічну, медичну допомогу лежачому родичеві, телефонує рідним і погрожує.

Але і перевести всіх швидко в інтернати немає можливості — бо будинки-інтернати переповнені. Рідні просять протримати лежачих хворих — але беруть на себе забезпечення всім необхідним. Бо ж це вони, а не лікарня, отримуюють пенсію інваліда, його житло…

Якщо говорити безпосередньо по цьому випадку, то в жовтні до лікарні поступив пацієнт після перенесеного інсульту. На нього скаржилися, що він агресивний, що б’ється, його доглядала якась родичка. Але рідні відразу заявили, що забирати його не будуть, відправляйте в будинок-інтернат. Він лежачий, у памперсі, його потрібно годувати, посадити, перевдягнути. Ми йому підібрали лікування, все, що залежало від нас, оформили, виписали медичну карту. І коли почали звертатися до родичів, що все вже зроблено, родичі почали обурюватися, мовляв, а куди його забирати? При цьому вони не купили жодної таблетки, памперса. До слова, 1 ліжко-день у психлікарні обходиться 300 гривень, левова частка — на оплату комунальних послуг. Після цього скандалу вони таки забрали пацієнта до районної лікарні, а там теж обурюються, мовляв, чому це ми маємо його переодягати, мити?

У всіх випадках гострих станів, тобто там, де пацієнти потребують психіатричної допомоги у стаціонарних умовах, ми нікому не відмовляли, не відмовляємо і відмовляти не будемо.