Про це повідомляє прессекретар частини Микола Коваль.
На службі нацгвардійка вимогливий та справедливий командир а у вільний час тендітна дівчина із поетичною душею. Родом Галина з Вінниччини, каже що писати вірші почала ще у шкільні роки. Закінчила Вінницький торговельно-економічний інститут, після чого працювала бухгалтером. Але все життя вона мріяла стати військовою. «Для мене поезія – це відкриття душі, спокій, а інколи переживання. Коли я почала писати вірші, а це було ще в 10-11 класах, мені хотілось передати ті емоції, які переповнювали мене», – ділиться Галина. В Галини на рахунку написаних близько 10 віршів, найулюбленіші вірші Ліни Костенко «Крила» та «Про вдячність», але поезія в її житті була не завжди.
«Після закінчення інституту я працювала бухгалтером, і не можу сказати, що це була робота моєї мрії. Постійно одне й те саме, часто брала роботу додому, не було часу навіть не тощо написати, а й прочитати щось», – розповідає нацгвардійка Галина Мацько, яка служить у 8-му полку оперативного призначення ім. І. Богуна з 2018 року, і поступово йде до своєї мрії, а саме бути військовою та приносити користь своїй країні.
У 2019 році Галина поїхала у навчальний центр Нацгвардії в м. Золочів, навчатись на сержанта. «Я завжди мріяла бути військовою або поліціянткою, і потрапивши в Нацгвардію я зрозуміла, що отримую задоволення від роботи, а це найголовніше, – каже Галина. – Писати вірші не можливо без життєвих моментів, які спонукають до цього, і коли я проходила навчання на сержанта, мені було все цікаво, я із задоволенням навчалась, але все одно дуже сумувала за сім’єю, і одного дня, на маленькому шматочку папері, я вирішила написати ці рядки». Затишний ранок, А може ще ніч? Тихо відходить в омріяний світ Тиша німа, здається кричить Чуєш? Послухай природа не спить Тут все не так, година за мить… Природа, тиша та сум за домівкою, ось що спонукало написати вірш, як каже Галина, – «Захотілось літери одягнути в почуття…». Можна безкінечно наводити приклади «надзвичайно важливого і високого місця поезії в житті людини», можна писати довжелезні твори – роздуми про вплив віршів на формування особистості, але усі ці речі неважливі у порівнянні з маленьким теплом у грудях людини, яка тримає в руках збірку улюблених віршів. І вже абсолютно неважливо – досконалий і чистий вірш чи ні. Головне у цій справі – відчути у поезії життя. Адже кожен вірш подібний до людської душі – світлої і доброї або ж втомленої і змарнілої.
Валентина Лісова
