У мешканця Калинівки Михайла Воронкова — вдома сотня папуг. Чоловік зізнається: ці птахи йому подобаються ще з дитинства, тому й розвів цілий «полк» екзотики.
Серед порід — нерозлучники, які не можуть один без одного, хвилясті та карели. Про них господар може розповідати годинами.
– Першого папугу придбав ще під час навчання у школі в одного чоловіка з Калинівки за 15 рублів. Звісно, батькам це не дуже сподобалось, адже жили ми в однокімнатній квартирі. Але я постійно дбав про улюбленця, щоб тільки він залишився. Потім то одного папужку куплю, то пару. Дарував, роздавав, бо їздив на заробітки, купував собі нових. А вже дорослим вирішив їх розводити у більшій кількості та продавати. Було важко, бо сказати жінці, що витягуй із сімейного бюджету 10 тисяч гривень на птицю — це не кожна зрозуміє. Тому свою колекцію поповнював поступово. Зараз маю більше сотні папуг, їх тримаю у спеціально відведеному приміщенні неподалік будинку.
У просторих клітках живе по кілька родин, але помітив, що самці між собою чудово зживаються та щебечуть, а ось найвойовничіші — це самки. Зараз, коли йде гніздовий період, одну довелось відсадити, бо ледь не забила іншу. Б’ються за гнізда, й поступатись ніхто не хоче. Деколи доходить до крові, були випадки, коли й малята гинули через таких самок, — каже Михайло Воронков. — Тому потрібно за всім ретельно слідкувати. Знаю, що у південних областях папуг тримають всю зиму на вулиці, тільки плівкою накривають, щоб не було протягів.
Найбільше люблять папуги просо, овес, соняшникове насіння. Лущать самі. У їхньому раціоні є і фрукти, овочі, лисття дерев, трава, сир, варені яйця та куплені в магазині вітаміни.
– Дуже важко знайти якісне просо в нашому районі — таке сіють лише на селекційній станції й один фермер. Одного разу закінчилось зерно і на ринку я взяв у когось іншого, воно було сірого кольору. Тоді не звернув увагу, бо не мав досвіду. Вже за тиждень загинуло папуг на кілька тисяч гривень, возив птицю на експертизу навіть — всередині всі органи наче вигоріли. З’ясувалось, що те просо було зіпсованим. Крім того, досить важко знайти орнітолога, який би міг надати кваліфіковану допомогу, тому опираюсь на досвід та поради інших господарів.
Вікторія Снігур
