Де переплелися б війна, патріотизм, щире кохання і один роковий вчинок в Америці, вже після передової у відпустці через «воєнний синдром», за який його можуть розстріляти.. І все це тепер зійшлось у Вінниці. Чому?

Ще у дворічному віці він залишився сиротою буквально при живих батьках. І у США, виявляється, таке буває. Ним опікувалась прийомна родина, проте замість того, щоб дати хлопцю любов та турботу, його «щемили». Так часто буває із нерідними дітьми. Тому у 18 років Крейг втік до армії. Пройшов підготовку у Збройних силах США та став професійним воїном. Крейг вперше одружився, коли відбував службу в Ірані. А коли повернувся, дружина, народивши сина, подала на розлучення. Мовляв, після війни її обранець становить небезпеку для суспільства! Друга кохана, поки він був у пеклі Афгану, отримав там поранення, надсилала відео любовних утіх з коханцем… Каже, що це особливо важко пережив. І тому коли демобілізувався — залишив країну, візу якої мріє отримати чи не кожен українець. Крейг зрозумів із ЗМІ, що Україна у війні проти Росії потребує допомоги. Тому пішов боротись добровольцем на боці «Грузинського легіону», а потім «Правого сектору».

– Я просто хотів допомогти людям, бо завжди на боці правди. А вона за вами, українці. Хотів хоч чимось допомогти. Бо бачив велику несправделивість у російській агресії проти людей, які просто хотіли бути вільними. Коли я їхав до України у 2015 році, привіз 4 комплекти військової форми. В мене був власний пристрій нічного бачення. Інша амуніція та різне обладнання, аптечки та термоодяг. Я купив це на власні гроші, щоб використовувати на вашій і моїй передовій. Бо тут була справедлива війна – ви захищали свою Батьківщину.. Вирішив прийти до Грузинського легіону, бо відчував, що вони краще навчені, — розповідав нам Крейг Ланг. – Мені подобався «Правий сектор», подобалось працювати з ними. Вони були чудовими людьми і патріотами.. Але в той же час я хотів офіційно воювати в армії, і грузини змогли мені в цьому допомогти. Всі ми були на передовій, тому що хотіли допомогти Україні. Це дуже унікальне об’єднання. У нас були люди з усього світу, — з Японії, Америки, Німеччини, Англії, Шотландії, люди з усіх куточків світу. Легіон, попри свою назву, насправді – міжнародний легіон. Всі бійці різного походження, ідеологій, але всіх об’єднала одна мета, яка і привела нас до України.

Після того як Крейг демобілізувався, бо гаряча фаза пройшла, він став проживати у столиці, де як волонтер давав приватні уроки з англійської мови. Та у 2018 році поїхав до США. Зустрічався із мамою, й ні про які звинувачення мова не йшла… Повернувся в Україну. У столиці Крейг познайомився з українкою Анною та закохався. Дівчина завагітніла. Влітку пара вирішила узаконити стосунки. Проте в РАЦСі з’ясувалось, що в Крейга закінчився термін перебування в Україні — 90 днів, хоча у нього був військовий квиток і мали видати посвідку на проживання. Тому доброволець перетнув кордон. А коли вже повертався назад, його зупинили у Могилеві-Подільському. Сказали, що його розшукує Інтерпол. У Флориді йому інкримінували крадіжку, розбій та вбивство двох людей. А цей штат займає друге місце в США за кількістю смертних вироків. І там застосовується смертна кара.

– Крейг мені під час сповіді сказав, що ніякого відношення до вбивства не має. І я йому вірю як священник. На мою думку, це — чисто політичне переслідування. У американців, які захищають нашу країну від ворога, хочуть знайти ознаки якогось ультрарадикалізму, — стверджував нам в інтерв’ю товариш американця — військовий капелан Ігор Скрицький.

Крейг та Анна заради один одного готові на все

Спочатку бійця утримували у Вінницькому СІЗО, але там він скаржився на погіршення стану здоров’я через пережиті поранення. Безумовно, давався взнаки і мовний бар’єр. Весь цей час кохана Анна, з якою чоловік напередодні повінчався, не пропускала жодного судового засідання. Із сумом ділилась, що у цей прекрасний та особливий період для кожної вагітної жінки, вона, теж сирота, без під­тримки рідних. Зрештою, напередодні новорічних та різ­двяних свят Крейга Ланга випустили з під-варти під цілодобовий домашній арешт. Небайдужі друзі знайшли йому квартиру на Вишеньці, й там він живе і нині із дружиною. Вагітна Анна заради коханого переїхала з Києва до Вінниці.

А 26 березня у Вінницькому міському суді відбулось чергове судове засідання щодо продовження дії екстрадиційного арешту Крейга Ланга. Через впровадження карантину журналістів до судової зали не допустили, а столичні адвокати військовослужбовця дистанційно направили служителям Феміди клопотання.

– Крейг вже понад пів року на місці, не втік і втікати не збирається. Він довів це своєю поведінкою, сумлінним виконанням ухвал та постанов суду. З дня на день він має стати батьком, оскільки його кохана дружина Анна Осипович має народити дитину, і перший час перебуватимуть в абсолютно безпорадному стані і потребуватимуть 24-годинного стороннього догляду, турботи і піклування. Хтось має ходити в аптеку по ліки і памперси, дитяче харчування, хтось має закуповувати продукти, носити воду, — заявив адвокат Олег Веремієнко. — І цей хтось і є Крейг Ленг Остін! Враховуючи право на життя матері і новонародженої дитини і також обов’язок батька дитини – піклуватися про життя і здоров’я новонародженої дитини, прошу застосувати до нього нічний домашній арешт як запобіжний захід (екстрадиційний арешт).

Зрештою, суддя Сергій Клапоущак таки застосував до Крейга цілодобовий домашній арешт, і захисники вже подають апеляцію на це рішення. Крім того, американцю відмовили у статусі біженця, і це питання теж нині оскаржується через Адміністративний суд! Сам військовослужбовець нині переживає не лише про свою долю, а про дружину та ще ненародженого сина. Пологовий будинок №2, де Анна мала народжувати, через медиків, хворих на коронавірус, закритий на карантин. Тож довелось шукати інший заклад. Ім’я для сина вони вибрали ще кілька місяців тому, поки тримають у секреті. Лише наголошують — воно точно буде українським.

Як далі складеться доля цього подружжя і американського добровольця, який воював за Україну, коли навіть наші найвищі високопосадовці уникали повісток — в наступних номерах.

Вікторія Снігур
Фото Олексія Бойка