Павліна Шимбір з села Устя Бершадського району одужала від коронавірусу завдяки італійським медикам.
Вони застосували для її лікування унікальну методику, хоча дехто вже не вірив, що їй з цукровим діабетом вдасться здолати недугу! Нині вона перша українка в цій країні, котрій вдалось подолати інфекцію. Всі ексклюзивні подробиці вона розповіла нашому виданню.
– Вже близько 10 років я в Італії, у місті Медічіна, що в області Емілія-Романья. Працюю у соціальному розважальному центрі, де постійно влаштовувались грандіозні концерти, танці, фестивалі, конкурси… 27 лютого тільки повернулась з рідної Вінниччини. Відразу ж вийшла на роботу. Мабуть, хтось був нульовим пацієнтом переді мною, і оскільки вірус тримається довго, я його й підчепила. Через цукровий діабет, яким хворію близько трьох років, мій організм ослаблений. Після робочого дня відразу відчула лихоманку, наче змерзла.
Одягнула дві піжами, зміряла температуру – 37,2. Зв’язалась із сімейним лікарем, та відразу заявила, що їй ці симптоми не подобаються. Три дні я лежала, а на четвертий вже і встати не могла. Пила тільки жарознижувальні препарати, втратила смак та апетит, тіло боліло. Мене взяли на контроль, і кожні дві години я міряла температуру і дистанційно передавала дані. Вже коли важко стало видихати повітря, почалась блювота і втрата свідомості, лікар забила на сполох. Сказала відкрити двері, аби медики змогли мене забрати. Приїхали у захисних костюмах, забрали до лікарні та зробили тест на коронавірус. Через вісім годин повідомили, що результат позитивний. Дихання в мене вже дуже важке було. Оскільки в закладі вже не було вільних апаратів штучної вентиляції легень, відвезли до лікарні у Болонью. Десь протягом години вирішували, чи варто мене інкубувати, мовляв, нема сенсу, бо високий цукор. Можливо, краще другу людину врятувати, в якої більше шансів. Але один з професорів заявив, що треба пробувати. Зрештою, мене підключили до апарату ШВЛ на 56 годин. Що тоді відбувалось – не пам’ятаю. Коли прийшла до тями, вже була під кисневою маскою. Хотіли, аби я сама вдихнула повітря. І в мене вийшло.
Перший час Павліна Шимбір не зізнавалась рідним, що хвора. Проте згодом довелось таки зізнатись. Лікували нашу землячку та ще сімох пацієнтів за унікальною методикою, придуманою італійським професором на основі лікування ревматоїдного артриту.
– Зі мною у палаті були ще дві італійки. Щодня нам крапельницями, розріджували кров, як діабетику давали ще й інсулін. Тоді давали нові антивірусні препарати. Після великої дози препаратів почалась алергія. Три тижні мені знадобилось для того, щоб подолати хворобу. Зробили МРТ і аналіз крові – все добре. Збіглись лікарі, вітали мене, вітали себе! Це дійсно професіонали своєї справи. Вони так бігали за кожним, що були аж мокрі, падали з ніг! З 1 квітня, якщо все буде добре, то по всіх лікарнях так лікуватимуть хворих. Тоді препарат мають запатентувати і запустити у виробництво.
За словами жінки, її перемога над коронавірусом — це не лише заслуга італійських медиків, а й рідних, близьких.
– Бо ж недарма тут кажуть: чи переможеш ти недугу, залежить і від твого стану! Лиш падаєш у депресію чи меланхолію – хана, все нанівець. Нам лікарі дозволили телефони. Невістка Юлія ні на секунду не залишала, підбадьорювала, то я тепер жартую, що вірус покинув, бо не хотів з нею зв’язуватись. Сваха Валентина називала постійно кременем, чоловік Олександр не скупився на ніжності. Старший син, котрий на заробітках у Польщі, теж не давав шансу розкиснути. Молодший – 12-річний Ілля — заявив, що мама сильна і не з таких халеп вміла викарабкатись.
Я вдячна за підтримку вчительці Галині Гонтарук, сестрам, братам, всій великій родині та друзям!
28 березня Павліну виписали й «швидкою допомогою» відвезли додому, адже місто у червоній зоні. Після виписки 14 днів повинна залишатися на самоізоляції. Двічі на тиждень 44-річну жінку будуть везти в лікарню і «вчити» правильно дихати, щоб постраждалі легені насичувалися киснем. А ще видали антисептик, яким повинна користуватися при кожному торканні до якихось поверхонь, дезінфікувати продукти. Жінка жартує, що як тільки приїде на рідну Бершадщину – відсвяткує другий день народження.
– Я – українка, громадянство не хочу змінювати. Дякую італійським лікарям і всім українським, які свого часу теж рятували мені життя. Нашим лікарям бажаю одного – щоб в них були такі можливості, як в італійських колег, й щоб такі ж зарплати!
Вагітна українка з коронавірусом лікується у Італії. Чи передався вірус дитині
В Україні та зокрема на Вінниччині вже зафіксовано випадки, коли жінки, вражені коронавірусом, народжують здорових дітей. Такі матері народжують у спеціально відведеній палаті.
Одне із запитань, яке зараз найчастіше чують від вагітних лікарі, чи може передатись небезпечний вірус дитинці ще в утробі. Але зараз українські фахівці достеменно сказати не можуть. Нам вдалось розшукати нашу землячку – 37-річну Галину, яка вже довгий час проживає в італійській провінції Ломбардія. Саме там щодня помирають 400-500 хворих на коронавірус. В усій Італії вже 1000… У нашої землячки теж виявився позитивний тест, до того ж вона перебуває на восьмому місяці вагітності. До її честі відкрито розповіла всі подробиці свого лікування та те, як вдалось врятувати маля.
– Ситуація в Італії дуже складна, пішли спалахи інфекції, й насправді ніхто не знає, що робити та казати. Навіть лікарі бояться. Помирають багато літніх людей з патологіями, серед них і медичний персонал. В основному це лікарі від 50 років та вище, тому що вони заразились від пацієнтів і не були захищені. Серед них багато сімейних лікарів. Для них теж створені окремі приміщення для обсервації, якщо ти позитивний. Для простих громадян відділення діляться на три бокси. Червона зона – це важкі пацієнти, їх називають «інтубатами». Такі лежать на животі головою вниз. Жовта зона – це хворі, які на апараті штучної вентиляції легень. Зелена зона – це ті, хто має легку форму хвороби, і їхні шанси найкращі на одужання, — розповідає Галина. — Коли почалась епідемія коронавірусу в Італії, я зовсім не виходила з дому. До мене приходила лише сусідка, чоловік якої працює в лікарні, яка знаходиться у зоні спалаху. На початку березня стало турбувати горло, ніби його хочеться почесати. Після цього відчула шалену втому, важко було ходити. Вже під вечір температура підвищилась до 38 градусів. Зателефонувала до сімейного лікаря, порадив жарознижувальний препарат. Їхати до нього було заборонено, адже наше місто перебувало на карантині й у самому медичному закладі багато позитивних на коронавірус. Хотілось кашляти, пекло в грудях. Під вечір лихоманило, виділялась мокрота. Невдовзі втратила нюх та смак. Від антибіотиків блювала. Турбував біль у м’язах, важко було перевернутись у ліжку. Зрештою, мене записали на здачу аналізів. Результат виявився невтішним. Гінеколог відправила у сусіднє місто Лоді, бо в нашому зачинили лікарню й оглядали людей тільки на вулицях у палатках. УЗД показало — з легенями все добре. При лікарні в іншому містечку провінція Ломбардія діє Інститут інфекційного дослідження. На місці у мене взяли чотири зразки слизу на СОVID-19. На той момент було 27 тижнів вагітності. Тож відразу попередили, що можливі штучні пологи. Почала плакати. Лікар як могла заспокоювала. Позитивний результат на коронавірус надійшов на електронну пошту наступного дня, тут лікарі особисто не повідомляють. Що здивувало, інфекцію знайшли завдяки дослідженню слизу із рота, вагінально тест негативний. Тому на дитину він не передався. Тож це одна з теорій про те, що вірус може бути штучним…
Оскільки вагітних з коронавірусом мало, лікар запитала Галину, чи не хоче вона взяти участь у дослідженні хвороби – на ній експериментуватимуть лікування. Вибору не було. Жінка погодилась і підписала контракт. Зараз перебуває під обстеженням. Фахівці хочуть вивчити, чи передається хвороба малюку з материнської крові, молока, плаценти та генетичного матеріалу.
– Два тижні я в індивідуальній палаті. Цілодобово крапельниці, які зміцнюють імунітет, вітаміни, протеїни, вживаю багато води та маю спеціальне харчування. Двічі на день мене годують смачною пастою з помідорами, оливковою олією, багато дають овочів на пару, рибу, сир та м’ясо. Ставлення до вагітних тут дуже добре. Я розумію, що у надійних руках і що все буде добре. Дехто з лікарів каже, що в мене нескладна форма коронавірусу, бо в грудні я зробила вакцину від ГРВІ. Це виявляється також допомагає.
Валентина Лісова
