В Інтернеті проскочила інформація, що влада Ізраїлю виділяє 84 мільярди доларів на придбання української землі. З огляду на кількість фейків у мережі, не беруся стверджувати, що це факт, але уявімо собі, що таке може бути.

Якщо в заможних країнах зараз виділяються трильйони доларів на подолання пандемії Covid-19, то мільярди на українські чорноземи там знайдуться. І якось так збіглося, ніби хтось запускав навмисно сюди заробітчан, які привозили болячку та вражали нею інших. Потім починали мужньо всією країною боротися з коронавірусом і масово боятися, оголосили карантин, заборонили людям збиратися…

А тим часом, в масках вночі таки проштовхувався вимучений з усіх боків закон про ринок землі. Ще не зрозуміло, чи стане Україна після цього країною мільйонів заможних фермерів, але тривога стати країною кількох землебаронів – очевидна. Недаремно ж президент призначив відповідальними за окремі області на час карантину кількох власників великих агрохолдингів. Вдумайтесь — при існуючих головах обласних адміністрацій, прокурорах та поліції.

Але повернемося до тієї ночі з минулого понеділка на вівторок. Як відомо, у монобільшості народних слуг не вистачило голосів. Навіть присутність головного слуги в сесійній залі не вплинула на загальний настрій фракції. І, очевидно, в терміновому порядку прийшлось домовлятися з опозиційними фракціями. З тими, кого так нещадно напрягали останніх півроку.

Хто ж вінницьких нардепів проголосував за закон про ринок землі?

Лише одна депутатка – мажоритарниця від «Слуги народу» Ірина Борзова натиснула зелену кнопку. Більше ніхто не проголосував «за». Навіть нардепи від цієї ж фракції Драбовський та Пашковський.

Якщо згадати, що батько Ірини Наум Баруля, колишній бізнес-партнер нашого президента по кількох гумористичних проєктах на телебаченні, а чоловік депутатки, Сергій Борзов, очолює державне управління справами, то, зрозуміло, що вона не могла не проголосувати так, як потрібно президенту. Це до того, що принцип сватовства, кумівства та своїх людей, які слухаються, на державному рівні продовжує діяти. І не виключено, що плівки народного депутата Гео Лероса про розмови брата голови Офісу президента, можуть бути актуальними. Хоча всі пам’ятають, як Володимир Зеленський заявляв, що час кумівства та сватовства з його приходом до влади минув.

Які ж фракції підтримали народних слуг у голосуванні за продаж української землі? Фракція одного з найголовніших опонентів теперішньої влади Петра Порошенка «Європейська солідарність». Петро Олексійович раптом підхопив замусолену мантру про черговий транш від МВФ, без якого Україні буде кришка. Цікаво, що до того, як поміняли Генерального прокурора і обійми Феміди на шиї п’ятого президента стали міцнішими, «ЄС» займала іншу позицію. Можливо, цим голосуванням від неї вдалося відкупитись?

І «Голос» після розмов про ухиляння від сплати податків його лідером, Вакарчуком, теж став податливішим. Чим це не ширка? І як же бути з моральними принципами амбітних народних слуг, чиї нові обличчя поступово замінюються старожилами владних кабінетів на Банковій? І хіба ми вже не були свідками, коли з невідомих нам причин (читай нерозподілених фінансових потоків) розпадалися фракції та коаліції? То в чому новизна методів управління?

На жаль, нас так і не переконали, що дії теперішньої влади направлені виключно на захист інтересів українців. На жаль, щодня ми наштовхуємось на абсолютно нелогічні і незрозумілі голосування, проштовхування якихось законів, перепризначення…

І де гарантія, що все це не спланований сценарій знищення України як суверенної держави? Адже кожен непрофесійний чи умисно невірний крок високопосадового можновладця ще більше знекровлює і без того виснажену війною та епідемією країну і змушує вкотре задуматись над правильністю нашого вибору.

Найстрашніше, що нове реаліті-шоу може виявитись не таким смішним. Бо сценарій вимальовується не дуже втішний для простої людини. Власне, таке ми вже проходили і дійшли до Майдану. І казок про подолання бідності ми вже наслухались, аж вуха болять.

Важливо, аби на карантині наші мізки не розслаблялися і з кожного факту ми робили висновки. Ви ж не вірите, що в України карма тупикової країни без жодних перспектив. І я також в це не вірю. Ми сильна і розумна нація, здатна нагодувати армію, про яку чомусь забули під час пандемії. І ми разом можемо поміняти владу, яка заважатиме нам будувати успішну європейську державу.

Сергій Годун