Скільки апаратів штучної вентиляції легень по всій Україні? За різними даними на початку карантину їх було 340, тепер кажуть, що 1200. Хоча не всі справні. Це катастрофічно мало для такої великої країни. Не дай, Боже, нам такого сценарію, як в Італії, Іспанії, Англії чи США. Хоча ми розуміємо, що там цих апаратів в рази більше.

Ми зараз десь на рівні Еквадору по можливостях медицини. Напевно, всі бачили, яка там вражаюча картина з коронавірусом. Тіла померлих лежать на вулицях і ніхто не хоче їх хоронити через страх заразитися.

В Україні за час світової пандемії змінилося вже три міністри охорони здоров’я. А навіть найпростіших масок досі в країні дефіцит. І тести у нас продають в аптеках по 500 – 700 гривень, коли в інших країнах їх десятками тисяч роблять безкоштовно. А ми – бідні. Немає грошей на медицину. Та й від самої якісної системи охорони здоров’я залишилось не багато.

Значно більше розмов та скандалів навколо її реформування та фарммагнатів, які обсідають кожного нового міністра, наче зграя круків, щоб знову хапнути бюджетних грошей і втюхати українцям якогось китайського ерзацу замість ефективних лікарських засобів.

Але ж почалась криза нашої медицини не тепер. Вона почалась, коли головні лікарі за бюджетні гроші для галузі будували собі шикарні будинки, купували дорогі авто, списували нове дороговартісне обладнання. А потім встановлювали його у своїх приватних медичних центрах. Їх у Вінниці навіть незаконно будували на територіях лікарень, які очолювали і їм потурали чиновники та силовики, бо теж мали свою долю. Коли у державних лікарнях ставились приватні аптечні пункти, куди направляли з рецептами хворих. Коли всі вінницькі правоохоронні органи не змогли розслідувати справу двох зниклих мамографів. А з відомої лікарки-депутатки всі звинувачення стікали, як з гуски вода. Та й хіба тільки з неї?

Тепер у розграбованої державної медицини не вистачає ресурсів для боротьби з епідемією, а приватна медицина інфекційними хворобами не займається. Бо це не вигідно. Зараз ще не пізно по-новому об’єктивно вникнути в ті чомусь забуті, але всім, кому треба добре відомі справи, щоб не хотілося новим керівникам медустанов продовжувати розкрадання галузі, від якої, як з’ясувалося, залежить національна безпека.

Сергій Вовк