У мене не було наміру оприлюднювати цю історію, адже вона здавалася спочатку моєю приватною справою. Та наступні події почали вимальовувати певну тенденцію, що і спонукало поділитися з вами своїми спостереженнями.
А все почалося з того, що дев’ятнадцятого березня, з огляду на події, якось склалися у невелику віршовану форму слова, які я проілюстрував заставкою з Інтернету, – А в Україні пандемія вже давно –
«Коронавірус мізків» її звати!
Розпочалась з кварталу і кіно,
Крім хліба, дурням треба
ще поржати.
Тепер сміятись
будемо до сліз,
В країні вже у всьому
«обісрація»!
Здолати вірус,
цей зелений слиз,
Поможе лиш кривава
вакцинація.
Розмістивши цього вірша на своїй сторінці у Фейсбуці, я пішов у садок займатися обрізкою плодових дерев. Аж тут задзвеніла мобілка. Дивлюся по коду – дзвінок з Києва.
– Мирослав Петрович?
– Саме він! – відповідаю я.
– Вас турбує кіберполіція! Ви щойно розмістили на Фейсбуці допис, він вже набрав тридцять поширень.
– Ну і чудово, – кажу я.
– Ваш допис не на часі! Він може сприяти поширенню панічних настроїв, тож ви видаліть його.
Ось така вийшла в мене розмова, досить ввічлива, але з певними вимогами. Завершивши обрізку черешні, я рішив глянути, що там робиться на моїй сторінці і як цей допис може сприяти панічним настроям. Так, є кілька десятків поширень цього вірша тих, хто розуміє загрозу державі від «коронавірусу мізків». Але з огляду на дзвінок, щоб не бути звинуваченим у заклику до насильства і не бути заблокованим, замінив слова «обісрація» на літературне «обсервація», хоч так було виразніше, а «криваву» на «болючу», та сам вірш видаляти не став.
Та на цьому моя історія з кіберполіцією не завершилася. Зранку, двадцять п’ятого березня, у вікно побачив, що біля хвіртки тупцюють два поліцаї. Думаю, що я правильно вживаю це слово – у формі іменника, по аналогії – вчитель, лікар і т.п. Та все ж чомусь слово поліція сприймаю, а ось поліцай – викликає якесь психологічне напруження. І це бачу не в мене одного, адже всі вживають форму прикметника – поліцейський. Поправте, якщо я не правий.
Так ось ці два поліцаї приїхали за особистою командою якогось генерала скласти на мене адмінпротокол. Я подумав, що за вірш! А ні! Склад вчиненого мною адміністративного порушення – «11.03.2020 року гр. Вересюк М. П. у соціальній мережі «Facebook» поширив неправдиві чутки щодо «Коронавірусу», що можуть викликати паніку».
Зрозуміло, що за вірш скласти такий протокол було недоречно, адже там панікою і не пахне. А ось «помститися» за вірш — так! Тож послалися на допис, у якому я виклав свої думки щодо природи виникнення цього вірусу, він і зараз розміщений на сторінці «Коронавірус — біологічна зброя?» Не буду багато говорити про абсурдність цього звинувачення, адже. згідно зі ст. 34 Конституції України: «Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір». І це якраз моя думка, і викладена моїми словами… Складаючи протокол, поліцаї знехтували Конституцією та посягнули на свободу думки і слова, бо ж треба виконувати команду якогось генерала. Я пізніше пожалкував, що не уточнив прізвище цього поліцая у генеральському званні.
Та хочу звернути увагу на інше. Так ось, приїхали поліцаї до мене не по місцю реєстрації, а в село, де я самоізолювався, по ІР-адресі комп’ютера. Тобто поліція має можливість встановити місцеперебування кожного власника телефону чи комп’ютера.
Але чомусь інтернет-шахраїв та крадіїв смартфонів ніхто не ловить, а ось спробувати обмежити права громадян – запросто. Я з цим стикнувся вперше, хоч пишу гостру громадянську поезію давно. Та навіть за часів Януковича ніхто не пробував обмежити публікацію моїх віршів.
Не було обмежень у публікації і виданні громадянської поезії і за часів президентства П. Порошенка, якою мені потім дорікали у період президентських виборів, що я продався і став «порохоботом». Але критика влади і поливання брудом та оббріхування — це зовсім інші речі. Тому кажу, що я підтримаю Зеленського, коли побачу, що він діє як Президент України і захищає її інтереси. Та, на жаль, підтримувати його сьогодні немає за що! Повний провал у всьому.
На мою думку, сьогодні влада використовує ситуацію з коронавірусом, щоб позбавити суспільство громадянських прав і свобод та приховати свою неадекватність і дії, які суперечать інтересам України. На другий план влади відійшла війна з Московією і щоденні втрати нашої армії. Таке враження, що цей коронавірус є тією соломинкою, схопившись за яку, влада намагається приховати та виправдати провальну економічну політику, спад виробництва, невиконання бюджету, неадекватну зовнішню політику і навіть свої злочини. Так, наприклад, за реалізацію за кордон масок й інших засобів захисту населення не покарали нікого. А це рівноцінно тому, як позбавити солдатів касок та бронежилетів. Чому тепер цей канал Г+Г і його «зливні бачки» не репетують, що це мародерство?
Чому не відповість ніхто за те, що населення двогривневі маски купувало по 20-30 гривень і навіть за таку ціну вони відсутні були в аптеках довгий час? То чи не є злочином сьогоднішньої влади введення захмарних штрафів у розмірі 17 тис. гривень за появу на вулиці без маски, коли своїми діями саме вона позбавила людей цих масок?
Саме злочинна бездіяльність влади сприяла поширенню коронавірусу в країні та неналежної підготовки медичних закладів до пандемії. Без всякого контролю з-за кордону повернулися десятки, сотні тисяч українців, які без всякої обсервації роз’їхалися по всій країні.
Коронавірус убезпечив сьогодні владу від протестних акцій і від відповідальності за свої дії, ніхто не відповів за порушення законодавства, зафіксовані у так званих записах Труби?! Це ще не забулося, а на черзі вже записи Єрмака! І президент береться захищати Єрмака лише на тій підставі, що це його друг! А проти депутата, який це оприлюднив, відкривається кримінальна справа за розкриття державної таємниці!? Повний абсурд! Думаю, що Єрмака треба було звільнити лише за спробу легалізації і введення у правове поле так званих «ЛНР», «ДНР» і спробу зробити з Московії спостерігача, а не учасника війни. Тож вже за ці записи Зеленський, який став президентом на лозунгах боротьби з корупцією, кумівством, офшорами – мав би вже вдруге звільнити Єрмака!
Та навіть більше! Після тих недолугих пояснень, які прозвучали з Офісу президента з тримісячною затримкою про те, що його поїздку до Оману оплатила його дружина, а повернення — влада Оману, вже після першого року президентства, він мав би зрозуміти, що своїми діями, навіть діючи несвідомо, він шкодитиме Україні! І чим довше він буде на цьому посту, тим більшої шкоди завдасть, навіть і не маючи таких намірів.
Але вчинити так йому не дасть його оточення. Оточення, яке сценарій фільму і кварталу екстраполює на всю Україну. Свої провали вони намагаються компенсувати посиленням влади, обмеженням прав і свобод громадян тільки заради утримання самої влади?
У тій же Італії влада вирішила випустити з тюрем достроково значну кількість засуджених, щоб убезпечити їх від зараження. А в нас навіть безпідставно звинувачені волонтери і добровольці у вбивстві Павла Шеремета вже майже пів року перебувають під вартою і їх не збираються звільняти від арешту.
Хочу згадати про підготовку медичних закладів до прийому хворих на коронавірус. Думаю, що у нас хворих у рази більше, ніж подається офіційно, адже тестують лише тих, у кого вже є прояви захворювання. До яких дій вдасться влада, коли від цієї хвороби стануть вмирати сотнями, тисячами, що збільшить соціальну напругу в суспільстві? І чи не вдасться тоді вона до запровадження надзвичайного стану як останнього способу утримати владу? Тривожні тенденції для такого сценарію, на жаль, проявляються як у словах, так і в діях влади.
Для тих, хто турбується поширенням панічних настроїв, хочу підкреслити, що це мої думки, викладені словами, і що свободу думки та слова дає мені ст. 34 Конституції України.
М. Вересюк,
член НСЖ України