Нею виявилась 79-річна мешканка Калинівки Марія Пасішнюк.

Як повідомили у районній лікарні, пацієнтка потрапила до них із двосторонньою пневмонією, 8 квітня у неї лабораторно підтвердили коронавірусну хворобу, й таким чином вона стала першою у Калинівському районі із цією інфекцією. Хвора була підключена до апарату ШВЛ. Стан пацієнтки був ста­більно важким із незначною позитивною динамікою. Невдовзі жінку перевели до реанімації Вінницької лікарні, де й зупинилось її серце… В покійної залишились двоє синів, четверо онуків та дві правнучки.

– Пацієнтку доставили до обласного медичного закладу у дуже важкому стані, там фактично легень вже не було. Тільки частка однієї дихала, все інше – ні. В п’ятницю збирався консиліум медиків, ми ввели жінці один із дороговартісних препаратів, зазначених у нашому протоколі. Пацієнтці стало краще, але, на жаль, врятувати її не вдалось, — розповіла нам головний ін­фекціоніст області Лариса Мороз.

Нам вдалось поспілкуватись із рідними Марії Пасішнюк, які дуже важко переживають втрату й до цих пір не можуть зрозуміти, яким чином вона інфікувалась.

– Непростим було дитинство нашої бабусі, адже народилась вона у розпал війни у багатодітній родині. Пережила голод та сирітство. Після семи класів Марія Василівна працювала у колгоспі, а далі на будівництві. Зустріла дідуся, одружились, народили двох синів, побудували дім і разом любили поратись на городі. Працювали разом з чоловіком у військовій частині. Навіть після виходу на пенсію Марія Василівна продовжувала роботу у котельні частини. У вільний час займалась вишивкою, вся хата прикрашена її виробами, — із сумом ка­же онучка покійної Анастасія. — Так склалося життя, що останні роки бабуся доглядала хворого чоловіка, нашого дідуся. На початку квітня йому у районній лікарні провели важку операцію, Марія Василівна була поряд, купувала ліки та привозила їжу. Можливо, саме у медичному закладі й могла підчепити інфекцію, адже із заробітчанами вона не контактувала, у нашій родині нікого нема за кордоном. Вже після виписки дідуся бабусі стало зле. Підвищилась температура. За кілька днів її забрали до лікарні з діагнозом пневмонія. 8 квітня провели тест на коронавірус, і він виявився позитивним. Перший час бабуся була у свідомості, далі на кисневій масці, після чого її перевели до реаніма­ційного відділен­ня, де приєднали до апарату ШВЛ. Але стан тільки погіршувався, хоч і супутніх захворювань вона не мала. Приїжджав лікар-інфекціоніст із Вінниці й проводив огляд, після чого бабусю забрали до Вінниці, де також підключили до апарату ШВЛ. Коли бабуся була при свідомості, ми ще встигли поспілкуватись, і вона дуже вірила, що одужає. Вона так хотіла жити. Казала, що хоче бути похована як нормальна людина, а не в цинковій труні. Кожен наш день починався із того, що зв’язувались з медиками, аби хоч щось дізнатись про стан дорогої нам людини. Вистачало одного, але такого важливого слова — жива. Проте на Великдень ми його більше не почули… Після втрати наші серця розриваються, адже ми навіть не зможемо із бабусею по-людськи попрощатись і востаннє її побачити. Тепер дідусь залишився один… Наша бабуся була доброю, чуйною, спокійною. Завжди боялася когось образити. Ми її дуже любили! Люди! Бережіть своїх близьких і дякуйте Богу за прожитий день біля них…

Поховали Марію Василівну Пасішнюк 21 квітня на місцевому кладовищі. Були присутніми лише кілька найрідніших людей — син, онучка, сестра та племінниця з чоловіком. У невістки покійної виявився позитивний результат на коронавірус, але хвороба протікає без симптомів. Жінка разом зі своїм чоловіком (молодший син покійної) перебуває на самоізоляції та під наглядом медиків. В інших членів родини перший тест негативний, вони чекають на другий, тому і не змогли віддати шану своїй родичці.

– Тіло бабусі з моргу доставила одна із ритуальних служб Вінниці, — повідомив нам голова Сальницької сільської ради Андрій Вовк. — Вона була забезпечена спецавтомо­білем, захисними костюмами та взуттям, все оброблялось дезінфікуючими засобами. Допуску родичів чи будь-кого іншого до домовини не було… Ми висловлюємо щирі співчуття родині й готові у ці важкі хвилини підставити їм своє плече.

Тетяна РЕДЬКО,
Вікторія МИКИТЮК,
Людмила ПОЛІЩУК