23-річний боєць Роман Кашпур з Хмільника буквально втік на передову з університетських занять. І це при тому, що до того не служив в армії та навіть не тримав у руках зброї.
Він пройшов запеклі бої, з яких виривався неушкодженим. Проте в останньому йому не пощастило — наступив на протипіхотну міну — і відірвало частину ноги. Після такого важкого поранення чи не кожен би втратив бойовий дух, але це точно не про Романа.
– У моїй родині ніколи не було військових, а після школи я вступив до університету в Хмельницький. Постійно переписувався із бійцями, волонтерами, і під час зимових канікул вперше вирушив на фронт. Після повернення невдовзі перевівся на заочну форму навчання й підписав контракт з батальйоном «Правий сектор». Отримав спеціальність розвідника. Коли заповнював анкету, сам придумав позивний Скіф, бо завжди захоплювався цим мужнім та войовничим народом, — розповідає Роман Кашпур. — Близько чотирьох років був на першій лінії оборони, отримував контузії, але то навіть не рахується. На початку травня 2019 року я виконував бойове завдання. Йшов попереду, аж раптом — вибух! Це була протипіхотна міна. Дивлюсь — пальці та п’ята на нозі тримаються наче на нитках… Збіглися побратими, я весь час був у свідомості, ще їх заспокоював, щоб не панікували. Мовляв, живий, бо ж народився у вишиванці. Вказував шлях на наші позиції, бо тоді ми могли з легкістю потрапити до ворога й втратити воїнів.
Після першої допомоги Романа доставили у Харківський шпиталь. Довелось праву кінцівку ампутувати до гомілки. Ліву теж посікло осколками, її врятували.
– Фантомні болі швидко минули, а ось найважче стало, коли хотілось почесати пальці, а їх нема. Вже за два місяці мені встановили протез, тому часу на депресії зовсім не вистачало. Більш того, волонтери стали запрошувати до інших поранених, яких тільки привезли з поля бою, — каже Роман. — А ще у лікарняній палаті я познайомився із волонтеркою Юлією, мій командир дав їй завдання мене провідати. Спочатку ми спілкувались як друзі, але постійна турбота та ніжність дівчини підкорили моє серце. З нею почуваю себе повноцінним, навіть краще за тих, у кого дві здорових ноги! Тому я закохався й нещодавно освідчився своїй половинці.
На початку року організатори «Ігор героїв» запросили Романа Кашпура спробувати свої сили у всеукраїнському турнірі, який відбувся у березні. Він відразу погодився — і отримав абсолютну перемогу! Але йшов туди не за медалями, а заради себе та інших людей з травмами. Після перемоги наш земляк запрошений на марафон Морської піхоти до США.
– Знаєте, мене часто запитують, чи шкодую я про що-небудь. Так, але тільки про те, що потрапив на війну пізно. А так би скільки ще всього встиг зробити, — додає воїн.
Віталіна Володимирова
