Нині на Гайсинщині лабораторно підтверджено 13 випадків СOVID-19, і район входить у п’ятірку в області за кількістю хворих.  Вперше інфекцію виявили у цілої родини, члени якої напередодні повернулись з Іспанії і в їхню сторону було чимало звинувачень щодо недотримання карантину. Схожа ситуація виникла днями із іншими хворими.

-З’ясувалось, що коронавірус виявили у 69-річної жінки, яка мікроавтобусом повернулась із заробітків з Росії та 53 -річного далекобійника. До цього люди лікувались у Гайсині та чекали результатів на коронавірус. Зараз людей лікують у Вінниці. Станом на понеділок контактних осіб ніхто не перевіряв та не тестував їх. А родина у чоловіка досить велика.

Як повідомили нам читачі, далекобійник  мешкає в райцентрі, але родом  із Чечелівки, що поряд із Гайсином. Про кричущу ситуацію розповіла секретар сільської ради Людмила Залевська й подейкують.

-Людина більше місяця назад приїздить з рейсу із -за кордону. Тихенько їде в наше село ( типу на карантин), але про це не повідомляє ні органи влади, ні фельдшера, просто по тихому собі працює в домогосподарстві і спілкується відкрито з місцевими жителями, з сусідами…І тут ( не через дві неділі, а набагато пізніше) в даної особи проявляються признаки коронавірусної інфекції. Людина важка. Але  члени її родини працюють без будь -яких обмежень, не ізольовані, відкрито пересуваються містом, поміж нас- це як? Помешкання в селі- не дезинфіковане, ймовірне коло спілкування не визначено і не опитано. Все- шито- крито!Це називається- по протоколу, чи по за межами протоколу? Такий підхід мінімізує ризики захворювання, чи навпаки ? А все,  думаю тому, що всі чомусь бояться зізнатися хто хворий- щоб не отримати камінь в голову чи коктейль молотова в домівку. Отак і прокарантинимо ще пару років, -каже секретарка сільради Людмила Залевська. – Чому я так думаю,тому що початку березня  захворіла на жахливий бронхіт, важкий кашель, який не давав мені жодної ночі ні сну, ні спокою. Інші симптоми були відсутні, але цей кашель- то щось жахливе! Перше, що я зробила- ізолювалась на три неділі вдома ( на роботі підтвердять), ні з ким не контактувала, рукавиці, маска, антисептики, окрема постіль, посуд, гігієна- все. Зробила флюрографічний знімок, ще встигла до карантину звернутись до фахівця і не до одного, який призначив мені лікування! Ворота на замок- нікого до себе, сама- нікуди! Маю 70-річну маму і двійко одиноких 80-тирічних родичів- інвалідів. Продукти харчування і все необхідне або я, або члени моєї сім‘ї доставляли їм лише до дверей. Аптека чи продукти- лише за потреби і строго в ЗІЗ! Пройшло більше місяця, я почуваю себе добре, щотижня консультуюсь телефоном з сімейним лікарем, виходжу на роботу і більше контактую з людьми, хоча строго в засобах захисту! А тепер поясніть- я в цій ситуації переживала за себе особисто, чи за тих, хто мене оточує, за колег по роботі, за стареньких пенсіонерів, за сусідів, родичів, дітей?

Відомо, що за цю принципову позицію  секретарка сільради отримала  порцію негативу від недоброзичливців.  Втім, вона впевнена, що краще бути чесною.

-Я сильно переживаю і співчуваю всім хворим і бажаю як нормальна людина всім їм швидкого одужання!  Але якщо моя сім‘я захворіє- перше, що я зроблю- повідомлю всіх про це,  і мені байдуже,  чи ви приготуєте для мене каміння чи палицю.

Валентина Лісова

Уточнення:

У статті розміщений коментар секретаря сільської ради Людмили Залевської. Додамо, що вона у редакцію не зверталась та не давала жодних інтерв’ю. У матеріалі використаний її коментар у соцмережі. Тому просимо це врахувати.