Це він увійшов 41-м у рейтинг зі 100 найкраших танкістів Світу!, – повідомив у своєму Фейсбуці голова Вінницької обласної організації СПУ Вадим Вітковський.

Ось перший вірш легендарного танкіста, що в 16 пішов на війну та двічі був представлений до золотої Зірки Героя!

Мой товариш, в смертельной агонии
не зови понапрасну друзей.
дай-ка лучше согрею ладони я
над дымящейся кровью твоей.
Ты не плачь, не стони, ты не маленький,
ты не ранен, ты просто убит.
Дай на память сниму с тебя валенки, –
нам еще наступать предстоит.

До речі, Йо́н Ла́заревич Де́ген згідно Вікіпедії народився 4 липня 1925, Могилів-Подільський — помер 28 квітня 2017, Гіватаїм, Ізраїль. Вчений-медик, педагог, поет, учасник Другої світової війни.

Його батько працював фельдшером, одружився вдруге, в цьому шлюбі й народився Йон. 1928 року батько помер, з мамою (працювала медсестрою в лікарні) Йон проживав у Могилеві-Подільському, зазнали злигоди в часи голодомору 1932—1933. З 1937 року працював помічником коваля.

25 червня 1941 року призваний до лав РСЧА Могилів-Подільським МВК. Учасник німецько-радянської війни з червня того ж року. Воював командиром танку Т-34 2-го танкового батальйону 2-ї гвардійської окремої танкової бригади, бойове хрещення прийняв під Вапняркою. Тричі був поранений, у тому числі двічі — важко. Між Уманню та Христинівкою літом 1941-го підрозділ потрапив в оточення. 19 днів пробиралися по окупованій території із сутичками та рукопашними боями, Йона поранило в ногу. Перебрався через Дніпро один. Селяни довезли його до Полтавського шпиталю, від ампутації ноги відмовився. Лікувався 5 місяців, виписали в січні 1942-го з лікарні Челябінської області. Вояк-грузин, що лікувався з Йоном, скерував його до свого села, так батько Олександра Гагуа дізнався, що його син ще живий. Працював у колгоспі трактористом. У червні 1942-го добровольцем подався до ближньої фронтової частини, розвідник, на бронепоїзді бився за Армавір, захищав підступи до Моздока та Беслана.

Брав участь у боях за Кавказ. 15 жовтня 1942 року був поранений при виконанні розвiдки в тилу противника. Після виписки з госпіталю — курсант 21-го навчального танкового полку в місті Шулавері. Потім переведений в 1-е Харківське танкове училище (Чирчик). Навесні 1944 року закінчив училище і отримав звання молодшого лейтенанта.

Брав участь у Білоруській наступальній операції 1944 року. Є одним з радянських танкових асів: У червні 1944 року призначений командиром танка у 2-гу окрему гвардійську танкову бригаду, якою командував полковник Е. Е. Духовний. Згодом — командир танкового взводу; командир танкової роти (T-34-85), гвардії лейтенант. За час участі в бойових діях у складі 2-ї окремої гвардійської танкової бригади екіпажем Йона Дегена зинищено 12 німецьких танкiв (з них: 1 «Тигр», 8 «Пантер») і 4 САУ (з них 1 «Фердинанд»). В боях отримав багато опікiв і поранень, в цiлому отримавши більше двадцяти осколків і куль. У липні 1945 року виписаний на милицях після третього поранення з лікарні міста Кірова. В результаті четвертого останнього важкого поранення 21 січня 1945 року отримав інвалідність.

1951 року з відзнакою закінчує Чернівецький медичний інститут.

Працював у Київському ортопедичному інституті лікарем-травматологом, згодом у міській лікарні № 13. Іон Деген захоплювався гіпнозом, широко застосовуючи його в своїй лікарській практиці.[1]

18 травня 1959 року першим у медичній практиці здійснює успішну реплантацію передпліччя.

У Москві захистив кандидатську, згодом докторську дисертації.

Його зараховують до родоначальників наукової магнітотерапії.

Написав більш як 90 наукових праць.

Як педагог підготував захист 2 докторських та 8 кандидатських дисертацій.

Помер 28 квітня 2017 року в Ізраїлі

Нагороджений радянськими орденами Червоного Прапора (22.02.1945), Вітчизняної війни 1-го (11.03.1985) та двічі 2-го (02.08.1944, 17.12.1944) ступенів, медаллю «За відвагу» (17.08.1944), ще багатьма медалями, вищим польським орденом «Virtuti Militari», польськими орденами «Хрест Грюнвальда» і «Reconcilanionis».

За життя опублікував 9 книг своїх поезій…

А 9 травня 2020-го у Вінниці відбудеться закрита презентація книги вінницького дослідника Петра Скорука про життя і подвиги Іона Дегена «Ас – Могилівчанин».