Через карантин кордони країни закриті, тому багатьом доведеться відмовитись від зарубіжних поїздок.

Але і на Вінниччині існують досить цікаві місця, куди слід поїхати. Неподалік Гайсина, в межах невеликого села Тишківська Слобода, знаходиться Свято-Успенський діючий чоловічий монастир. Слава про нього лине не ли­ше на Вінниччині, а й за ме­жі України.

У навколиш­ніх селах існує легенда, що більше п’яти століть тому в цих місцях були дрімучі ліси. У восьми кілометрах від Гранівського замку, біля невеликого болота, на місці майбутнього монастиря оселився афонський чернець Онуфрій.

Всередині собор відреставрований

– Страждаючи від спраги, він викопав криницю, з якої забило джерело. Вода з нього відновлювала сили. Пізніше до нього приєдналися однодумці, так і зародився тут чоловічий монастир. Унікальність головного храму — в абсолютно не характерних для Центральної України зовнішніх розписах фасаду. Православні храми, розписані ззовні, можна зустріти в Молдові та Румунії, тож для Вінниччини це дійсно незвичайна споруда. Така особливість перетворила доволі простий, єпархіальний за архітектурою, монастирський собор у самобутній шедевр, — розповідають міс­цеві краєзнавці.

– Близько трьохсот років то­му Гранівський монастир перейменували в Тишківський василіанський, але з часом він знову повернувся до православних. До 1917 року при монастирі діяла церковно-приходська школа та сирітський будинок. На початок XX століття у монастирі було три церкви: стара дерев’яна Преображення Господнього, де знаходилась чудотворна ікона преподобного Онуфрія; тепла церква, побудована з братським корпусом у 1834-му році; а також головна кам’яна церква. У сорокових роках минулого століття у монастирі розташовувалась колонія для безпритульних, а піз­ніше військова частина. У роки 2-ї Світової війни при артобстрілі була зруйнована Свято-Преображенська церква. В епоху хрущовської відлиги храм був закритий, тоді останній раз його пограбували. Невідомо, куди перевезли бібліотеку та ікони. Багато будівель розібрали, спустошили монастирське кладовище.

На місці монастиря залишився тільки Свято-Успенський храм, який зберігся лише тому, що був узятий під охорону держави як пам’ятка архітектури. У 80-х роках храм був знову відкритий для служіння. Всередині собор відреставрований, а от унікальні зовнішні розписи лущаться і обсипаються. Поряд — двоповерхова будівля для трапез і проживання послушників. Вони доглядають за садом, монастирським полем і невеликим господарством.

Віталіна Володимирова