Але зараз майстра народного малярства знають у всьому світі. Його унікальні картини є в приватних колекціях у США, Канаді, Англії,  Австралії, Франції, Німеччини… І не злічити.

Мають його картини три Президенти України. Та Віктор Андрійович ніколи цим не хизувався.

Надзвичайно скромний, доброзичливий та щирий. Завжди гостинно приймав шанувальників своєї творчості. А їх в окремі дні було аж до ста чоловік.

Тому вирішили разом з дружиною у хаті зробити виставкову залу, а жити перейшли в літню кухню.

А виставити на огляд художнику було що. За скромними підрахунками Віктор Наконечний залишив по собі більше чотирьох тисяч картин.

Мені пощастило відвідати цю хату-галерею за життя майстра. Побачене справило враження, котре досі називаю естетичним шоком.

Навіть не вірилось, що таке можна намалювати пензлем. Таких точних штрихів і мілесеньких деталей з вишуканою кольоровою гамою, напевно, більше ніде й не побачиш.

А Віктор Андрійович каже, що це ще не все, відкриває скриню, а там – кілька десятків вишитих сорочок. По них можна вивчати історію Клембівки.

Найстаршій з них було тоді 150 років. Зараз вже більше. Знайшов, зберіг, гордився і показував людям…

Був час, коли вся Україна пишалася знаною в багатьох країнах Клембівськю вишиванкою. І сам Наконечний робив чудові вишиванки і витинанки. Великий талант мав чоловік.

Завдячував своїй мистецькій вдачі рідному сонячному краю, квітучій Ямпільщині, малій батьківщині давній і відомій майстрами пензля та голки Клембівці.

Віктор Наконечний мав багато подяк і багато нагород, почесних звань. Та найбільшим своїм здобутком завжди вважав любов до України і написані щирим серцем картини.

До речі, за серію робіт «Краю мій сонячний» художник став лауреатом Шевченківської премії. Але ще задовго до цього земляки називали його клембівським Шевченком.

Думаю, що сьогодні на багатьох вінничанах будуть клембівські вишиванки. Вірю, що відродиться цей творчий промисел. І дуже сподіваюсь, що в день вишиванки українці згадають художника Віктора Наконечного, що виплекав свій талант на цих втаємничених орнаментах, залишених на полотні цілими поколіннями «Ударених Україною» митців.

Майстер пішов від нас у 68 років. Та на багато віків залишиться його унікальний творчий доробок.

Так, Клембівка – на краю України, аж під Молдовою. Але варто  здолати цю відстань заради того, щоб побачити таку красу.

На жаль, Віктор Андрійович не любив продавати своїх картин. Але мені вдалося вмовити його і купити одну з робіт. Дякую за це Богу.

Фото – Вінницький обласний центр народної творчості