Ті, хто знав його і розділяв з ним свої помисли, переконані, що Анатолій Сергійович був відданий Україні. Він мріяв і вірив у її майбутнє, всі сили, енергію, талант політика спрямовував саме цій меті., – першим повідомив 22 травня про смерть Матвієнка від важкої онкохвороби його найближчий друг та соратник Володимир Житник. – Він шанував митців і допомагав людям, ставив високі цілі і гуртував однодумців. Він був беззаперечним лідером і добрим товаришем. Саме таким ми будемо його проводжати до осель праведників в неділю 24 травня у Бершаді від батьківської хати…

А напередодні в суботу 23-го у Києві в Михайлівському Золотоверхому соборі відбулося прощання столиці та політичного бомонду із Анатолієм Матвієнком.

– Дуже важкий день. Важкий для тих, хто знав Анатолія Сергійовича Матвієнка. Хто віддавав належне тому внеску, який Анатолій Сергійович зробив у розбудову суверенної незалежної української держави. Він дуже любив Україну. Він боровся за Україну. Він був справжнім борцем, справжнім патріотом, справжнім будівником держави., – сказав під час відспівування п’ятий президент України Петро Порошенко. – Дуже важливо, що він був у складі моєї політичної команди і робив все і для того, щоб будувати державу, і для того, щоб захистити її під час агресії. Не беріг себе – і не зберіг. І цього дня наші молитви, молитви всіх членів нашої команди, молитви справжніх українців – за Анатолія Сергійовича. Земля пухом. І Слава Україні…

Вже відомо, що Анатолій Матвієнко помер в ніч із 21 на 22-е травня в Києві після багаторічної боротьби із онкологічним захворюванням. Кажуть, що у політика діагностували пухлину мозку і він переніс чисельні сеанси хіміотерапії в Україні та під час лікування за кордоном. І на певний час недуга відступила, бо Анатолій Матвієнко приходив до Верховної Ради в бесйболці для спілкування із колегами та друзями… І жив надією. Але повністю побороти рак, на жаль, Анатолій Сергійович не зміг…

Як відомо, колишній губернатор Вінниччини, народний депутат 5-х скликань і перший “помаранчевий прем’єр Криму” в своєму заповіті вказав, що хоче спочити у рідній Бершаді біля могил своїх батьків та зведеної на його кошти церкви…

Нагадаємо, що Анатолій Матвієнко свою стрімку політичну кар’єру починав у вінницькому комсомолі. І пройшов цей шлях до найвищих щабелів української політики від секретаря райкому до першого секретаря ЦК ЛКСМУ.

Вінничанин із Бершаді Матвієнко керував комсомольцями всієї України кілька років саме перед розпадом Союзу… А після цього як уже розкручений політик вперше став депутатом Верховної Ради від одномандатного округу рідної Вінниччини.

Всі пам’ятають, як 1996-му році Леонід Кучма призначив його першим «президентським» губернатором Вінницької області… Тоді це призначення багато хто вважав сенсацією та спробою контролювати політичні та економічні процеси на Вінниччині силами партії влади, якою на той час була НДП.  І донині серед ветеранів депутатського цеху Вінниччини важко знайти людину без партквитка НДП часів Матвієнка, Татусяка і Пустовойтенка…

Ті роки головування Матвієнка у Вінницькій ОДА також запам’ятались трагічною ДТП за участю його старшого сина, коли загинула одна із пасажирок автомобіля… Через роки у вересні 2013-го року Віктор Матвієнко також трагічно помер від закупорки тромбу і був похований у Києві на Байковому кладовищі…

Коли зірковий час «червоного директора»  Леоніда Кучми закінчився, то амбітний вінничанин Анатолій Матвієнко пішов у власний партійний опозиційний проєкт “Собор”.

Пік політичної кар’єри вінничанина Анатолія Матвієнка припав на 2000-ні роки, коли він був у команді Юлії Тимошенко і брав активну участь у Помаранчевій революції…

Після першого Майдану в 2005-му Матвієнко отримав найвищу посаду в своїй кар’єрі – першого керівника уряду автономної республіки Крим. Згодом він перейшов працювати в секретаріат президента Віктора Ющенка заступником голови. Знову обирався в парламент від президентської партії Ющенка, а з 2014 до 2019 року був депутатом ВР від Блоку Петра Порошенка.

Адже одним із провідних молодих членів команди Петра Порошенка є Сергій Березенко – племінник Анатолія Матвієнка.

Загалом Анатолій Матвієнко працював у шести скликаннях Верховної Ради України.

Анатолій Сергійович Матвієнко завжди був бажаним співрозмовником для журналістів, оскільки мав вроджений ораторський дар, ерудицію, знання та величезний політичних досвід:

– Ющенко був талановито лінивим, а Порошенко – талановито працьовитим. Він дійсно працює каторжно, але інколи, як мені видається, президентові варто делегувати більше довіри членам своєї команди, не намагатися концентрувати все у своїх руках”, – так Матвієнко відверто свого часу казав про двох президентів, в команді яких він працював останні 15 років.

У 2016-му наш земляк Анатолій Матвієнко прогримів однією стрічкою в своїй декларації про доходи, де він вказав храм Успіння Пресвятої Богородиці в рідному місті Бершадь Вінницької області. Як досить відвертий політик він публічно визнав, що за власні кошти збудував цю церкву та подарував її місцевій релігійній громаді… Тоді лише найближчі до Матвієнка люди – рідні та друзі вже знали, що у нього пухлина мозку і в Ізраїлі найкращі лікарі визнали її неоперабельною. Тому ця церква вже задумувалась політиком, як останній прилисток для його батьків Марії Павлівни та Сергія Кузьмича… А згодом і для нього самого.

Бо останні 3 роки Анатолій Матвієнко щодня боровся за своє життя…

– Толя захворів у серпні… Ми дружили 37 років і він мені по секрету це сказав. Пройшов обслідування тут, поїхав в Ізраїль, але там його не оперували. Тоді була Америка, яка подарувала надію… Він жив і боровся до останнього! Завжди звик перемагати, бути першим, як чемпіон у житті, політиці та простому людському житті… Знаю, що Толя писав вірші, але нікому їх не показував. Зате допомагав друкувати книги Василя Стуса, Ганні Чубач, Володимиру Забаштанському, Юрію Андруховичу, Толі Бортняку, Ніні Гнатюк, Валі Сторожук… До речі, у Ніни є на руках його рукопис «Дідова книга», де Толя спілкується із своїм ділом Павлом та внучкою Лізою про добро і зло… Може коли не будь ми її надрукуємо із молодшим сином Павлом в пам’ять про нього, як мецената культури, спорту, книговидання… І великого патріота української держави!, – розповів під час прощання близький друг Матвієнка Володимир Житник. – Бо в Бершаді на похорон прийшли дуже багато його друзів по життю і політиці від Григорія Заболотного, Олександра Домбровського і до Івана Мовчана… Знаю, що в Києві був, навіть, Петро Порошенко… Хоча останні роки у них із Матвієнком були непрості стосунки, бо Толя в очі казав президенту все, що думав про нього…

Для мене із життя у вічність пішла ціла епоха, найкращий друг та легенда Бершаді та всієї Вінниччини… Бо Толя на своєму прикладі показав, як син простого їздового із району може піднятись на вершину політичного Олімпу України… І водночас залишились людяним, щедрим і вдячним сином, братом, чоловіком і безвідмовним другом….

А ще один товариш Анатолія Матвієнка – екс-губернатор, колишній нардеп мер Вінниці в соціальній мережі виклав зворушливий пост:

– Сьогодні ми провели в останній путь нашого друга, товариша і наставника МАТВІЄНКО АНАТОЛІЯ СЕРГІЙОВИЧА. З щирою і глибокою молитвою, словами щирої вдячності за дружбу!, – зазначив друг Олександр Домбровський. – Хай з Богом спочиває! А ми будемо поряд з його родиною і завжди пам’ятати про нашого АНАТОЛІЯ МАТВІЄНКО…

Наш друг, товариш, учитель і справжній патріот України пішов у Вічність.

Людина принципу, глибокої моралі, політичної гордості та честі.

Людина великої любові до своєї родини та, в першу чергу, до своєї коханої Ольги, до батьків, дітей, онуків та близьких.

Людина, яка все життя шукала в своєму сердці Україну, а знайшовши, оберігала та переживала за неї як за рідну матір.

Для мене Анатолій Матвієнко був не просто другом, а людиною високих стандартів!

Стандарт глибокої сімейної моралі та гармонії – це Матвієнко.

Стандарт потужного керівника Вінничини з горизонтним баченням розвитку держави для мене – це також Анатолій Сергійович, в якого я багато чого навчився.

Іноді він був безкомпромісним, непримиримим, жорстким опонентом і критиком. Але він завжди був щирим, відкритим і боровся тільки за правду.

Родина втратила чоловіка, батька, дідуся.

Україна втратила одного з кращих і найвідданіших своїх синів.

Ми втратили справжнього друга та щирого наставника.

Анатолій Матвієнко пішов у Вічність. Але знаючи його харизму та характер, я переконаний – навіть звідти, з небес, він буде молитися й оберігати Україну.

Пам’ять про нашого друга Анатолія Матвієнка назавжди залишиться в наших серцях.

Ольго Василівно, прийміть найщиріші співчуття від усієї нашої родини в цей скорботний час. Сумуємо разом з Вами…