– У Вінниці на земельній ділянці, яка належить Міністерству оборони України, планують збудувати комерційне житло, 10% якого віддадуть військовим.
Історики кажуть, що частину земельної ділянки колись займав військовий цвинтар, на якому поховано кілька тисяч померлих від тифу вояків Української Галицької Армії.
Втім, Міноборони вже визначило забудовника, а військова прокуратура відкрила кримінальне провадження за фактом перевищення своїх повноважень службовими особами військової частини А3641.., — зазначає активістка і керівник ГО «Автомайдан Вінниця» Таїса Гайда. — Бо ще у 2007 році військовій частині А-3641 управління капітального будівництва та ремонту Повітряних сил Збройних сил України було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 7,14 га для будівництва групи із 6 житлових будинків на 367 квартир за адресою Стрілецька, 23.
Через 10 років, у 2017-му, Подільське управління капітального будівництва МОУ уклало угоду з військовою частиною А-3641 щодо продовження будівництва житла для військовослужбовців — і на земельній ділянці на Стрілецькій, 23 розпочалось будівництво трьох багатоквартирних будинків.
Подільське управління капітального будівництва знало, що на території майбутнього будівництва можуть знаходитись могили українських вояків, які померли від тифу. Саме тому вони ще у 2018 році замовили дослідження, щоб виявити аномалії у грунті на глибині 1, 5-2, 5 метра на цій земельній ділянці.
А директор Центру історії Вінниці, історик Олександр Федоришен вже 8 років досліджує цю тему:
– Темою цвинтаря на території військового містечка займаюсь з 2012 р. Свого часу вдалось виявити у фондах Державного архіву Вінницької області справу за січень 1919 р., у якій командувач Подільського корпусу Дієвої Армїі УНР Федір Колодій звертається до міської управи Вінниці з проханням виділити земельну ділянку під військовий цвинтар.
У розпал епідемії плямистого тифу на Поділлі станом на січень 1920 р. у шпиталях Вінниці та міських околицях перебувало 8 743 вояки, з яких близько 90% померли. Скільки з цих майже 9 тисяч військових поховано тут — невідомо, адже існували інші місця поховань. Зважаючи на високу смертність, ймовірність виходу поховань за окреслені межі цвинтаря цілком реальна. В тих катастрофічних умовах про суворий контроль за цим взагалі не йшлось, тим паче це була окраїна міста. Поховання почали занепадати ще з перших десятиліть радянської влади. У 1970-х робітники 45-го заводу під час земляних робіт неодноразово натрапляли на кістки, пов’язуючи їх з Другою світовою.
У 2018 р. до нас звертались представники Подільського управління капітального будівництва щодо даних про поховання: ми надали всю наявну інформацію включно з копіями архівних документів. Минулого року Центр історії Вінниці мав перемовини із спеціалістами Львівського меморіально-пошукового центру «Доля» щодо дослідження території колишнього цвинтаря. У тифозних поховань є певний термін, після якого можна починати роботи — це близько 100 років. Ми звертались і до Вінницького обласного лабораторного центру для проведення дослідження на виявлення черевного тифу, в тому числі у ґрунті. Тобто, 2020 р. — найбільш ранній строк, коли для детального з’ясування меж масових поховань можливо робити повноцінне шурфування на прилеглій території, за потреби — з подальшими пошуково-ексгумаційними роботами.
Зате коли один із вінницьких дослідників як приватна особа звернувся до партнерів у Англії щодо дослідження території колишнього «тифозного» кладовища у Вінниці, то йому відповіли — навіть через 100 років не варто копати і тривожити пам’ять тих, хто помер століття тому від цієї страшної хвороби!
– Ми звернулись до головного державного санітарного лікаря Вінницької області Валентини Зайцевої з проханням прокоментувати ситуацію з військовим кладовищем на Стрілецькій, — додає Таїса Гайда, керівник ГО «Автомайдан Вінниця». — Нам пообіцяли розібратись і дати розгорнуту інформацію щодо можливості проведення археологічних розкопок та ексгумації тіл, які були заражені тифом.
Водночас, вже відомо, що Міністерство оборони обрало підрядника цього будівництва — переможця тендеру ПП «Особняк центр».
І коли військова прокуратура Вінницького гарнізону відкрила кримінальне провадження щодо виділення землі МОУ для зведення трьох будинків забудовником ПП «Особняк центр», то прокурор Роман Клим’юк підтвердив факт проведення слідчих дій:
– Ми сконтактували із забудовником, який підтвердив, що має всі необхідні дозвільні документи на будівництво трьох багатоквартирних будинків, та пообіцяв показати їх. Як тільки ми отримаємо копії документів від забудовника ПП «Особняк центр», вони будуть опубліковані, – повідомив він.
Також після гучного резонансу виконком міської ради Вінниці схвалив рішення, яким зобов’язує організацію-забудовника по вул. Стрілецькій, 23 провести шурфування ґрунту і при необхідності виконати пошуково-ексгумаційні роботи. Для фахового виконання цієї роботи має бути залучена спеціалізована меморіально-пошукова організація та спеціалісти КП «Центр історії Вінниці».
Бо, на думку істориків, майбутні інженерні комунікації проєкту можуть пролягти через земельну ділянку ймовірних захоронень вояків Галицької Армії 1919-1920 років.
Щодо мешканців сусідніх будинків, то вони категорично проти початку активного будівництва на місці кладовища… І саме вони звернулись до військової прокуратури з заявою щодо можливого перевищення службовими особами військової частини своїх повноважень.
На всі ці часто шокуючі факти МОУ Міноборони реагує просто — у нас все законно, є вся необхідна документація…
Ось така історія з історичним похованням українських вояків у Вінниці, що датується 1919-м роком.
