Сумну історію розповіла нещодавно на сторінці міської ради директор музею історії міста Козятина Лілії Макаревич.
До післявоєнних років у Козятині існував храм Вознесіння Господнього, котрому незабаром виповнилося б 125 років. Звели його на кошти за кошти залізничників, поблизу вокзалу. Це для зручності, аби самим православним залізничникам і пересічним вірянам було зручно виконувати духовні потреби.
В “Ілюстрованому путівнику по Південно-Західним залізничним дорогам”за 1899 р., котру подарував музею Дмитро Дахно, про цю церкву згадується так: Залізнична колонія в Козятині складаєтья із 5 тис. осіб. між тим, найближча церква знаходиться в містечку Козятині в 3 верстах від станції. Службовці досить часто в непогоду позбавлені можливості задовільняти свої духовно- релігійні потреби. Ці обставини навели на думку про будівництво власної церкви. Ініціатива належала службовцям станції Козятин. Освячена церква 25 серпня 1895 р. високопреосвященним Іоанікієм, митрополитом Київським та Галицьким. Першим священником в ній був Нестор Шараєвський (1865-29.10. 1929), в майбутньому архієпископ Українсьної Ради, визначний проповідник. Після відкриття церкви він також викладав в Козятинському народному зілізничному училищі Закон Божий. Навколо церкви ховали найповажніших релігійних та громадських діячів, зокрема і героїв війн тих часів. В 1930-ті роки релігія при владі рад вважалася опіумом для народу і церква була перетворена у будинок піонерів. Там проходили засідання, збори керівництва міста, діяли гуртки худоньої самодіяльності, а священослужителі таємно хрестили і вінчали бажаючих. За це переслідувались НКВС. В часи нацистської окупації в бувшому палаці піонерів було дозволено проводити служби. Після Другої світової війни храм, побудований за проєктом автора вокзалу Валеріана Івановича Куликовського був розібраний задля розширення території під будівництво на той час відділкової лікарні. Тривалий час до 1980-их років на території школи знаходився давно недіючий фонтан, який розміщувався біля церкви. З часом задля безпеки учнів він був знесений.
Наталка РОМАНЮК
