Цього року святкуватимуть скромніше, з дотриманням карантинних вимог, але з обов’язковим тортиком та іншими солодощами. Його засновниця Ольга Череватова вже не один раз розповідала, що ще з дитинства хотіла допомагати мамам з дітьми, котрі опинилися у складних життєвих обставинах. І чотири роки тому її мрія втілилася в життя. Сім’я купила недобудований будинок і облаштувала там тимчасовий притулок для жінок, котрі потерпали від різних складних життєвих обставин. Зробили те, до чого дуже давно не доходили руки у держави.
– Що не мама, то окрема не придумана історія життя. Кожна по-своєму болюча, пронизлива, вражаюча – розповідає Ольга Череватова – Але результат цих зусиль вражаючий, бо 159 діток різного віку ми врятували від дитбудинків та інтернатів. Адже це не вихід з ситуації – забрати дитину з неблагополучної сім’ї. Щоб викорінити ганебне явище сирітства при живих батьках треба в першу чергу подбати про те, щоб навчити неприкаяну маму бути справжньою мамою, навчити любити, переживати, працювати. Власне всьому тому, чого не в змозі дати інтернат. За увесь час існування кризового центру, я знаходжу безліч добрих людей, які допомагають діткам та матусям.
Я дякую безмежно усім добрим людям, які завжди поруч з нами. Кожна крихітка нашої країни буде жити у люблячій родині! З самого народження моєї мрії ” Дім Мама”, я переживаю за кожну дитинку, яка опинилась у тяжкій кризовій ситуації разом зі своєю матусею! Це дійсно дуже важко… Але з будь якої, здавалося б, безвихідної ситуації завжди знаходиться вихід! Проживати у центрі мами з дітками можуть до півтора року. Проживання, харчування, одяг, взуття, засоби гігієни та усе необхідне для матусь та діток надається безкоштовно. Кошти, які матуся отримує на дитину чи заробляє – не витрачаються, щоб покинувши центр матуся змогла придбати хатинку в селі чи вийняти і розпочати нове життя.
Ця сім’я живе у Луці-Мелешківській, мабуть, чи не найдовше – майже два роки. Двоє синів Давід та Ромчик. У їхньої мами Наталі минулого року виявили онкозахворювання. А нікого з рідних у цієї маленької родини немає, батьки цієї матусі повмирали, чоловіка немає. Вона дуже роботяща, працює в нашому будинку. Але хвороба так дістала її що жінці треба було терміново робити операцію. Лікарі підтримували її хіміотерапією, але якщо б сталося непоправне, то діти опинилися б у дитячому будинку… Не так давно ми все ж зібрали кошти і купили для неї будинок за 85 тисяч гривень. Самотужки вона б цього зробити не змогла, бо жодної допомоги на дітей держава їй вже не виплачує, бо старший навчається у сьомому класі молодший у другому. Її зарплати вистачало лише на потрібні медперпарати. Щось відкладати вона просто не могла. А дітям все одно потрібен дах над головою. Нині вона закінчує ремонт у будиночку і невдовзі переїде туди, сподіваємося, у цій маленькій родині все буде добре.
Друга сім’я живе у центрі пів року. Донька майже рік жила у дитбудинку без мами. Мама сама свого часу виховувалася у дитбудинку, невдовзі знову завагітніла. Виписувати з пологового будинку її з дитиною не було куди. Ось тоді служба у справах дітей з Житомира зателефонувала у Дім Мама. І тут не відмовили, більше того, допомогли забрати з дитбудинку старшу дівчинку, маму всьому навчили (більшість мам з дитбудинку навчаються елементарних речей, як то готування їжі і догляду за новонародженою крихіткою саме тут) і вони тепер живуть щасливо разом. Вона вже навіть змогла заощадити певну суму. Ще трохи і їй теж підшукають житло.
Наймолодшій мешканці кризового центру всього пів року. Її мамі – двадцять. З батьками вона не живе, бо вони зловживають алкоголем. А мама дуже хороша, відповідальна. Просто трохи не пощастило їй в житті. Але безвихідних ситуацій не буває.
Ще одна мама з двома хлопчиками 5 і 12 років оселилася у цьому гостинному будиночку три місяці тому. Олена переселилася з Донецька, але зараз перебуває у важкому депресивному стані. Мало не щодня вона втрачала свідомість і до неї довелося викликати швидку допомогу. Але саме завдяки небайдужим людям вдалося зібрати гроші їй на лікування і Олена вже побачить своїх діток.
Незважаючи на юний вік, у самого кризового центру теж траплялися кризові моменти. Особливо тоді, коли прийшли астрономічні рахунки на комунальні послуги і податок « на багатство»… Тоді в Ольги Череватової справді здали нерви і вона оголосила про… закриття кризового центру. Тільки завдяки фінансовій підтримці волонтерів та небайдужих людей вдалося врятувати цей унікальний заклад.
А поки у світі вирує вірус і карантин, тут садять городи, печуть пиріжки, влаштовують родинні свята на іменини кожного мешканця будинку і смакують найсмачнішим домашнім морозивом.
Тетяна ВЕРБИЦЬКА
