Голова ГО “Вінницька правозахисна група”, вдова покійного правозахисника Дмитра Гройсмана, у роковини його пам’яті (15 травня Дмитру мало б виповнитися 48), знову вимушена була захищатися від тих, хто покликаний стояти на захисті прав та свобод громадян.

– Моя сім’я одна з тих, хто на собі відчув масштаби свавілля правоохоронної системи та  “важкість”  репресивної  державної машини. Багато років я з адвокатом Гурковською Н.В. намагалися добитися, аби всі відповідальні за незаконне переслідування правозахисника Гройсмана Д.Л. були покарані (в тому числі і представники силових структур – СолдатовО.Б. та Руденко Д. – слідчі, які відповідальні за  незаконне порушення кримінальної справи по відношенню до Дмитра Гройсмана) та не мали змоги працювати з людьми. Такого рішення суди України  не винесли, але це і не було потрібно, адже, наявність вироку суду, що посмертно виправдав Гройсмана Д.Л., передбачає, що до відповідальності людину притягували незаконно, незаконно обмежували свободу пересування, незаконно пред’являли підозру, під час слідства людина пішла з життя за невідомих обставин (версія з нібито хворобою серця не є підтвердженою). У 2015 році касаційна інстанція призначила компенсацію моральної школи для Дмитра Гройсмана у зв’язку з виправдовувальним вироком. Компенсація становила понад 300 тисяч гривень – чималі кошти, але ми ніколи за ними не зверталися, бо це гроші платників податків за “помилки” держави і я знаю, що Дмитро ніколи в житті не погодився б отримати ці гроші, – каже Світла Побережець. – Ніхто ніколи не спитав моєї думки, коли переатестовували Солдатова та Руденка, натомість робили все можливе, аби я не могла свою позицію донести.

– Після відсторонення генерала Педоса, в.о. призначили Солдатова О.Б. Прогнозувалося, що він і очолить обласну поліцію. Як ви це розцінили?

– Такі люди не можуть працювати на варті охорони  прав громадян. Не може бути в керівництві поліції особа, яка систематично, багато років поспіль, порушувала права людини, “прославилась” через це не тільки в Україні, адже вся ця ганебна історія з кримінальним переслідуванням правозахисника  мала міжнародний резонанс… Саме Солдатов ініціював кримінальну справу, звернувся до суду за дозволом на обшук приватного помешкання Дмитра Гройсмана та провів незаконний обшук в офісі Вінницької правозахисної групи, залучив до експертизи Іллю Безбаха, який за освітою та кваліфікацію взагалі не мав права проводити жодної експертизи (прізвище експерта-самозванця не раз згадується у виправдувальному вироку суду). 73 судових засідання: Дмитро та його родина мусили відкласти нормальне повноцінне життя, натомість, відвідувати ці ганебні судові засідання через сфальсифіковану кримінальну справу…

– 25 травня на своїй сторінці у соцмережі написали, що у вас знову є підстави не довіряти правоохоронцям. Що тоді відбулося?

– Близько 12:20 виїжджала з двору будинку, в якому я мешкаю, коли дорогу мені перегородив поліцейський мікроавтобус марки Ford Winner. З нього вийшов чоловік, який був одягнутий у форму, схожу на поліцейську.  Він не представився, не показав мені своє службове посвідчення, а наказав мені припаркувати авто і вийти.

На моє прохання пред’явити службове посвідчення, він відповів, що забув його в службовому кабінеті. В той же час, до мене наблизився інший чоловік у формі. На моє прохання пред’явити службове посвідчення, він відповів, що забув його в службовому кабінеті.

Обидва чоловіки, що назвали себе поліцейськими, зупинили мій транспортний засіб та позбавили мене волі та свободи пересування, не мали при собі службових документів, але були озброєні.

Я почала хвилюватись, адже, попри тотальну недовіру громадян України до поліції, мені було важко уявити, що такого роду свавілля може відбуватись  з боку силової  структури, за фінансової підтримки  платників податків, в присутності чисельних свідків, серед білого дня, у надзвичайно людному місці, з особливим цинізмом та відчуттям абсолютної безкарності. Я зателефонувала на “102” та повідомила про злочин з боку невідомих громадян, що назвались співробітниками поліції. Один із затримавших мене чоловіків – ст. лейтенант ГУНП у Вінницькій області – (Світлана Побережець вказала його ПІП), почав погрожувати мені затриманням та доставкою до відділення поліції задля з’ясування обставин. В цей час з поліцейського мікроавтобусу вийшов ще один чоловік, який мав посвідчення (відомо його ПІП), але він так і не зміг пояснити причини зупинки мого транспортного засобу, як і причини позбавлення мене волі та свободи пересування. Тоді я запитала, чи можу їхати, але мені повідомили, що їхати я не можу, а маю дочекатись тих двох озброєних чоловіків, які сіли в легковик та поїхали за службовими посвідченнями поліцейських.

О 12:50 чоловіки повернулись з посвідченнями ГУНП у Вінницькій області (відомі їхні імена та прізвища), один з них відібрав у мене письмові пояснення, так і не повідомивши причину позбавлення мене свободи пересування,  мої права, зокрема, моє право скористатись нормами ст. 63 Конституції України.

Звісно, я направила письмову заяву  про злочин з боку співробітників ГУНП у Вінницькій області на ім’я Президента України, міністра внутрішніх справ України, начальника ГУНП у Вінницькій Області.

– Чи є реакція на ваше звернення до поліції?

– Того ж дня мені зателефонували, але знову ж таки не представилися. Телефоном повідомили, що відносно моєї скарги розпочато службове розслідування. Також мені пояснили, що поліцейські, начебто, отримали заяву про крадіжку якогось металу та приїжджали для з’ясування обставин та встановлення причетних до крадіжки металу осіб. Виявляється, до Вінницького відділу поліції надійшло повідомлення про крадіжку металевого накриття з прибудови будинку. Але мені не вручили ні повістки на допит, ні протоколу про моє затримання. Від жодних процесуальних дій я не відмовлялася, заявила, що погоджуюся на них виключно з адвокатом, коли отримаю відповідну повістку. Звісно, після того, що сталося, у мене довіри до поліцейських взагалі немає.

– А хто повідомив про крадіжку?

– Мені цього не повідомили. Про якусь заяву та начебто крадіжку стало зрозуміло, коли ці ж поліцейські допитували мою сусідку Вікторію Ігорівну. Вона разом з головою нашого ОСББ повідомила поліцейських, що немає ніякої крадіжки і показали поліцейським, де знаходиться  метал, який, нібито, викрали. Коли проводили капремонт стіни будинку, ця металева конструкція заважала виставити “ліси”, тому за усної згоди сусідів, що придбали квартиру, у присутності свідків, метал демонтували і склали під стіною будинку, куди виходять вікна сусідів-власників квартири.

Переконана, що поліцейські діяли у змові з нашими новими сусідами, які на початку року придбали квартиру з прибудовою, яка є незаконною.

Подружжя сусідів були присутні під час “поліцейського наїзду”. Більше того, чоловік нової власниці квартири спочатку перегородив мені виїзд з двору, затримуючи мене поки не приїхав поліцейський бус. Потім цей же чоловік своєю автівкою возив поліцейських за їхніми посвідченнями. А потім почав нищити квітник, про що він неодноразово говорив при свідках, квітник  я з сусідкою висадили, але поліцейські просто посміхалися і не перешкоджали йому. Тому припускаю, що сусід або причетний до силових структур, або має безпосередній вплив на працівників поліції.

– Спір із сусідами через прибудову?

– Частину майна нова власниця придбала у власність без обтяжень, а частину – незаконну прибудову, з обтяженнями – порушеннями моїх прав на вільне користування житлом. У 2005 році міськрада видавала припис на знесення цієї  незаконної прибудови. Але попередній власник припис не виконав. На своїх вікнах я розмістила оголошення, що сповіщає про  незаконність прибудови і порушення моїх прав, і два роки ніхто не купував це приміщення. Про це знали і нові власники. Зараз вони тут не живуть, але, здається, мають наміри незабаром розпочати ремонт. Хочуть, нібито, тут відкрити бізнес-школу для дітей і використовувати цю прибудову, як окремий вхід, а мансарду – для відпочинку учнів на перерві.

Я звернулась до суду з проханням заборонити усі реєстраційні дії стосовно цього незаконного майна.

Минулого тижня цю незаконну прибудову оглянув мер міста Сергій Моргунов, я і моя сусідка йому надали всі документи, які свідчать про подання нами звернень до різних державних інстанцій щодо незаконності вказаної прибудови і порушення наших прав на вільне користування нашим власним житлом. Мер запевнив нас, що не допустить жодних порушень наших прав і ніколи не дасть дозвіл на реєстрацію майна, що порушує права інших мешканців.

– Ця справа стане новим витком Вашої громадської діяльності?

– Я не мала намірів робити цю справу публічною, незаконні дії  нових сусідів та поліцейських змусили мене стати на захист моїх власних прав. Більше 20-ти років я присвятила захисту прав біженців, прав пацвєнтів.30 років я  присвятила роботі лікаря, працювала анестезіологом у лікарні швидкої допомоги м. Вінниці. Але через постійні порушення моїх прав, дискримінацію на робочому місці, сексизм та порушення прав лікарів в цілому, вирішила звільнитись. Підштовхнула мене до звільнення ситуація з ковідом, до багаторічних порушень прав лікарів  додалось порушення права на безпечну працю. Я вирішила більше часу присвятити захисту прав лікарів.