Йому було лише 19 років й він так і не встиг створити власної родини. Сьогодні друзі та побратими діляться спогадами про мужнього воїна…

– Про те що Шльоцика звали Євгеном я згадав лише з некрологу. У нас не було заведено питати ім’я та по-батькові, коли знайомишся з кимось. Але ще тоді було видно, що Шльоцик неординарна особистість. Свої 18 років він зустрів у Пісках разом із побратимами з батальйону ОУН. В бесідах з новими знайомими і з старими друзями я часто згадував його, не просто як малого шибайголову, а як приклад надранньої жертовності за свою Батьківщину! Отож, прошу вас не писати про Шльоцика, як про дитину. І на додаток до всього написаного – лише один факт з його бойового минулого: Шльоцик як найстрашніший сон сепарів щоночі, коли червоне сонце сідало за обрієм, як лютий вовкулака, що виходить на полювання за своєю здобиччю, перетворювався на бойового шнура (цей факт вам може підтвердити друг Бєлка). Вночі, в середині березня, на позиції «Метеор», що є самою крайньою позицією наших військ перед аеропортом, ми разом з ним відправили до “пращурів” ворожого коригувальника, який вночі трасерами наводив вогонь сепарів на наші позиції. Трохи більше години ми зі Шльоциком вираховували його позицію з двох різних спостережних пунктів, перемовлялися, радилися, коригували та заспокоювали один одного, щоб не налякати “дичину”. А потім разом, по команді, відкрили вогонь з двох кулеметів і з двох різних напрямків які зійшлися якраз на тому ідіотові. І це було десь об одинадцятій вечора, під закінчення нашої першої зміни, що тривала по 4 години, і починалася о сьомій. Після нашого вогню сепари запросили “перемир’я” аж до самого ранку. Безперервним вогнем ми всипали по пів короба тій падлюці. Як і домовлялися. Поки один кулемет мовчить – другий працює, таким чином не даючи можливості ворогу піднятися і відійти з лінії вогню. Шнурок в першу чергу був Воїном і саме так слід його згадувати, – пригадує товариш загиблого Танчик (Андрій Тихомиров).

Зазначимо, що Євген Костюк народився 28 серпня 1996 року в Вінниці. Навчався в Вищому професійному училищі №11. Взимку 2013-2014 років перебував на Майдані Незалежності у місті Києві, де був активним учасником Революції Гідності. Влітку 2014 року добровольцем вступив до батальйону УНСО (Українська Націоналістична Самооборона). Пройшов курс військової підготовки в таборі УНСО.З грудня 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Учасник боїв за селище Піски Ясинуватського району Донецької області. У лютому 2016 року перейшов до лав 1-ї окремої штурмової роти Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». 29 травня 2016 року Євген Костюк отримав осколкові поранення голови в результаті підриву на «розтяжці» під час виконання бойового завдання поблизу шахти «Путилівська» («Бутівка-Донецька») в районі міста Донецьк. Пораненого бійця евакуювали до реанімаційного відділення Обласної клінічної лікарні імені Мечникова міста Дніпро, де за його життя на протязі трьох днів боролися лікарі. 2 червня 2016 року, не приходячи до тями, Євген Костюк помер від отриманих поранень. Похований на кладовищі села Лука-Мелешківська. 25 травня 2017 року в місті Вінниця на фасаді будівлі загальноосвітньої школи №11, де навчався Євген Костюк, йому відкрито меморіальну дошку. Залишилися дідусь, бабуся, дядько з родиною, мати та сестра.

Віталіна Володимирова