– Доброго дня всім! Отже вінницька команда st. Matras RC вперше взяла участь в національному флеші (добовий заїзд з мінімальною дистанцією в 350 км і визначеним місцем фінішу) закривши 422 кілометри!, – описав у соцмережі подію велометр із Вінниці Олександ Царевський. – Ще й в учасника команди Олександра Дубіцького день народження!

О 18:50 хлопці на інтерсіті повертаються у Вінницю. Хлопці допис не бачать і це для них буде сюрпризом.

Є пропозиція зустріти хлопців на залізничному вокзалі, привітати Саню Дубіцького з днем народження…

Плакати, дружня туса і теревені… Хто буде? Які пропозиції?

– Дорогі друзі, вибачте що у мене не вистачає сил і часу відповісти кожному на питання “що це було” і спасибі за підтримку! Я постараюся максимально коротко викласти своє бачення дистанції під назвою # FlècheKyonugard (https://bit.ly/2Ag4gHV). За 24 години треба проїхати мінімум 350 км (це якщо дуже коротко). Чим відрізняється Вінницька команда цього року від минулорічної:

1) Вперше наша команда складалася з дослідно капітана Valera Morozov і новачків, які 400 не катався жодного разу.

До даного заходу ми готувалися фізично не один місяць, притиралися один до одного на спільних виїздах і як результат – вийшла дійсно команда, зі спільними поглядами на розуміння того що нам належить і відмінною взаємною підтримкою. Valera Morozov, Олександр Дубіцький (Alex Dybitsky), Oleksandr Shkilniuk, Сергій Козачко (Sergei Kozachko) – разом ми сила!

2) Вперше команда Флеша виступала під прапорами свого, Вінницького клубу Клюб рандоннерів Святий матрац. Разом з новою формою ми отримали люблячу єврейську матусю (в найкращому сенсі цього поняття) в особі Олександр Царевский. Стільки турботи навколо нашої команди і своєї персони я не відчував напевно з моменту “перший раз в перший клас”. Все було зроблено для того, щоб ми максимально комфортно стартували (спонсори, трансфер, харчування, і т.п.). До наших ніг доклав свої руки особисто Костянтин Пастернак (Konstantin Pasternak) – хто в темі – зрозуміє)

Вишенькою на торті була зустріч на вокзалі: всі ми були глибоко зворушені, коли на пероні по поверненню ми були зустрінуті радісною групою уболівальників на чолі з Сашком.

Тепер зовсім трохи про проходження маршруту: фізично ми були готові нормально і бадьоренько пішли намотувати кілометри, але сталося те, чого ми ніяк не очікували: нас накрила аномальна спека. Розпечений асфальт і пекло зверху, до якого організм не встиг адаптуватися зробили свою справу – сили швидко танули, пульс зашкалював. З інших команд надходили дані про теплові удари. Приблизно на 150км мене скрутила судома. Перегрів рясна втрата води організмом і перенапруження зробили свою брудну справу. У хід пішли шоти магнію від спонсорів (# Велохаус Віктор Медончак, спасибі, допомогло!). Трохи знизили темп, до цього часу спека спочатку почала чуть спадати, самопочуття у всіх почало вирівнюватися. До Житомиру під’їхали завидна, але поки поперестрибали всі ями в місті (маршрут був саме через місто) настала темрява і довгоочікувана прохолода. І ось тоді-то ми поїхали дійсно собі на втіху. Рано вранці запах соснових лісів під Києвом, спів солов’їв, сонце, що сходить розсіюючий туман – це треба відчути. У такі моменти забуваєш про затерплу від довгої їзди шию, ниючі м’язи і просто радієш життю, це те, заради чого десятки рандоннерів на цих вихідних рвонули до Києва ну і звичайно зустрітися з колегами по захопленню. Планова довжина нашого маршруту становила 390 км, але ми приїхали до фінішу занадто рано, тому вирішили їхати ще додаткове коло. Фінішували за 2 хвилини до закриття фінішу з підсумковим відстанню 422км.

Так, було важко, всім, не тільки новачкам. Але все що нас не вбиває … Через тиждень BRM 200 “Піріжковій” (https://www.facebook.com/events/2534012606832699/). Покатаємося знову!, – написав у Фейсбкуту Дмитро Сапіга.