Верховний суд України.
Касаційний кримінальний суд
вул. П Орлика, 4 м. Київ, 01043
Email: kks@supreme. court, gov. ua
Касатор: Гуменюк Анатолій Васильович.
Вінницька область. 24000
місто Могилів-Подільський.
Вулиця Київська, 19. Кв.56.
Телефон + 380671293580.
E-mail: gumanko@ukr. net.

Заява.

У відповідності до статті 460 КПК України.

Про здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами, з ціллю негайного припинення судових переслідувань відносно Гуменюка Анатолія Васильовича та Гуменюка Андрія Анатолійовича, обвинувачених за ст. 93. та ст. 101. КК України (ред. 1960 року). Які відбуваються шляхом правопорушень що передбачені ч.2. ст. 372. та ч.2. ст.375. КК України. На основі міждержавних замовлень, створених з ціллю навмисних обмежень права гарантованого статтею 34. Європейської конвенції з прав людини. Таз використанням при цьому каральної психіатрії разом із хімічними засобами впливу на здоров’я та психіку типy “BZ”, шляхом ігнорування вимог ст.3. таст.4. рекомендацій комітет міністрів Ради Європи Rec (2004) 10 від 22 вересня 2004 року.

А. Факти, що підтверджують наявність протиправних міждержавних переслідувань кримінального характеру.

Наглядний результат наявності міждержавних переслідувань кримінального характеру, підтверджується за допомогою звичайного фото. Якого створено на території одного з кладовищ республіки Молдова:

Тим самим на сільському кладовищі прикордонного села Мерешовка, Оницького району, республіки Молдова, зафіксовано меморіальний комплекс, який складається з трьох поховань. Інформація, що відображена на могильних плитах тих поховань свідчить, що першою жертвою поліцейського свавілля 1999 року в Окницькому районі Молдови, являється армянин за національністю, Арутюнян Карлен Суренович. Його було пограбовано та вбито поліцаями Молдови, 11 серпня 1999 року, в селі Трибісєуці, Бричанського району, республіки Молдова. Слід вважати що судова процедура щодо захисту від кримінальної відповідальності замовника вбивства Арутюняна КС., відбувалася в районному суді міста Бричани.

Поряд з ним, похоронена його дружина Арутюнян Валентина. Вона померла 11 жовтня 2000 від тяжких вогнепальних поранень, в лікарні міста Могилів- Подільського. Та смерть була викликана протестами Валентини Арутюнян з приводу безглуздих результатів досудового розслідування обставин загибелі іі чоловіка. Оскільки прокуратура Единецького повіту республіки Молдова стверджувала, що Арутюнян КС. втопився в ставку в результаті порушень правил безпеки дорожнього руху. Очевидно, що за фактом смерті Валентини Арутюнян, на підставі статті 101. КК України (ред.1960 року) “Умисне тяжке телісне ушкодження”. Було порушено та розслідувано відповідну кримінальну справу. Номер тієї справи, а також результати досудового слідства по справі, на цей момент віднесено до державної таємниці.

В якості третьої жертви міждержавного поліцейського свавілля, використано армянина за національністю Симонян Арама Левоновича. Він загинув 09 жовтня 2000 року, в місті Могилів-Подільському, Вінницької області, від пулі одного з правоохорнців республіки Молдова. За фактом його смерті, на підставі статті 93. КК України. (Ред.1960 року). 10 жовтня 2000 року, слідчий Могилів-Подільськоі міжрайонної прокуратури, Путря О. В. порушив третю за рахунком, кримінальну справу. Номер прокурорської кримінальної справи, також віднесено до державної таємниці.

В. Процедура обміну між Молдовою та Україною, “державними таємницями”.

21 липня 2017 року, з приводу розслідування обставин міждержавних репресій. Одне з управлінь МВС республіки Молдова, якого варто назвати “Управлінням новітніх технологій’. На мою адресу, за підписом керівника С Струнгару, направило повідомлення за номером 8/ 6-1-G-410/17, в якому зазначалося:

“Управління публічних і міжвідомчих послуг служби інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ республіки Молдова розглянуло Вашу заяву що зареєстрована під номером G-410/17 від 12 липня 2017 року, з проханням про надання інформації з реєстру криміналістичної та кримінологічної інформації республіки Молдова держателем якого є служб інформаційних технологій МВС РМ про результати розслідування Кримінальної справи номер 220268032 порушену за фактом вбивства Арутюнян Карлена Сороневича. В результаті повідомляємо Вам, що згідно регістру криміналістичної т кримінологічної інформації Республіки Молдова. 02 жовтня 2000 року прокуратурою Окницького району було порушено кримінальну справу номер 2000268032 по факту злочину, передбаченого частиною 1 статті 88 Кримінального Кодексу респубіки Молдова (в редакції 1961 року). “Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах”.

грудня 2000 року матеріали кримінальної справи були направлені згідо підслідності до правоохоронних органів Чернівецької обасті Республіки Україна.

Очевидно, що в управлінні інформаційних технологій МВС Молдови. Згадано про існування Чернівецької області України. Тільки для того щоб використати цей факт в якості підстави для дезінформації. І тому в перекладі на звичайну мову, ту маніпуляцію “Інформаційних Технологій Молдови,’1 варто сприймати як наглядне підтвердження висліву: “Шукай вітру в полі!”.

Більш того, очевидним та підтвердженим являється факт, що 22 грудня 2000 року. В обмін, на отримані з України трупи Валентини Арутюнян та Арама Сімоняна. Правоохоронці України, згідно домовленості, отримали з Молдови вагомі докази стосовно провини підставних виконавців тих вбивств. Не має а ні якого сумніву втому, що ті докази, отримані шляхом міждержавного співробітницства, виявилися на Україні в перший день нового, 2001 року.

Завдяки чому, 1 січня 2001 року, слідчий Могилі в-Подільськоі міжрайонної прокуратури Путря О. В. На підставі доносу мешканки села Яруга, Могилів- Подільського району Щерби Ольги Олегівни, Порушив прокурорську кримінальну справу 2001137001 відносно мого сина Андрія, за фактом згвалтування ним вищевказаної персони. Таким чином, згадані мною обставини свідчать про те, що матеріали прокурорської кримінальної справи з Молдови за номером 2000268032. Насправді являються нахабним набором несусвітньоі прокурорські брехні, яка підкріплена нелегальними судовими висновками голови Единецького районного суду Молдови, Никисфора Корокій. Які виникли під час заочного розгляду справи 2000268027, щодо обвинувачень на адресу мого сина Андрія, у зберігані набоїв до вогнепальної зброї. Ніби то в результаті використання тих набоїв, 11 жовтня 2000 року, померла Валентина Арутюнян. В додаток до тих безгуздих стверджень, було також долучено судове рішення Бричанського районного суду, винесене за фактом вбивства мною, Карлена Арутюнян! Яким чином я його вбивав?! Варто запитати районного суддю разом з прокурором Бричанського району, яким було затверджено обвинувальний висновок!

С. Радянські традиції щодо використання “державних таємниць”.

Розуміючи, що вищевказані судові висновки мали за собою явно “нетрадиційну правову орієнтацію”. Я був змушений звернутись до ГУНП Вінницької області, за додатковою інформацією, стосовно досудового розслідування обставин замовного вбивства в Могилів-Подільському Валентини Арутюнян та Арама Сімонян. Але, з того приводу представник ГУНП Вінниці, на прізвище Солдатов, заявив. Що всі ті міждержавні репресії являються державною таємницею. Адже мотив, з якого Солдатов використав термін “Державна Таємниця”, досить очевидний. Оскільки то не перший випадок з історії мої родини, коли представники ОГПУ, НКВС, та ГУНП Вінницької області, намагалися та намагаються отримати відповідні преференції, за рахунок безпідставних репресій, в. т. ч. дискримінаційного характеру. В якості наглядного підтвердження тих слів, має місце фотографія часів другої світової війни. Та фотографія відображає спробу мирних громадян, що проживали на території Вінницької області. Отримати правдиву інформацію, стосовно правових підстав для перетворення Вінницького міського парку відпочинку, у місце поховання десятка тисяч громадян, яких було знищено за наказом НКВС СРСР за номером 00447 від 30 липня 1937 року.

Завдяки німецькій окупаційній адміністрації. Влітку 1943 року, деякі з громадян Вінницької області, зуміли впізнати серед трупів розстріляних, останки своїх рідних братів, сестер та батьків. Наскільки мені відомо, в той час, серед людей що намагалися впізнати своїх загиблих родичів. Знаходилася і моя мати. Оскільки мій дідусь, Здановській Яків Іванович. Також був репресований органами НКВС в листопаді 1937 року. Але ж так сталося, що Здановскій Я.І. виявився єдиним з 337 фігурантів протоколу номер 41 засідання “Трійки” Вінницькі області, від 25 лютого 1937 року. Якого було засуджено за другою категорією. Тобто, не до страти, а до десяти років ув’язнення. Завдяки тому факту, після звільнення Вінниці від окупантів. Мою мати не було засуджено до страти на підставі ст. 54.1а. КК УРСР. А саме, за співробітництво з окупаційною владою. Враховуючи, що 12 серпня 1943 року, газета «Правда», з того приводу опублікувала повідомлення Радінформбюро:

«Берлінські провокатори нині повідомляють про нібито “випадкові” знахідки масових могил, намагаючись приписати свої жахливі злодіяння радянській владі. Гітлерівці розігрують у Вінниці, над трупами своїх жертв мерзенну й нахабну комедію. Убивці, чиї руки вмочені в безневинній крові, викопують трупи людей, яких вони знищили, улаштовують балаганні інсценування на їхніх могилах. Такого паскудства й такого лицемірства світ ще не бачив».

Адже, при цьому варто запитати. А в чому саме полягає різниця між німцями окупантами, російськими НКВДшниками та сучасними Українськими бандерівцями?! Маючи на увазі, що товарний продукт хімічної промисловості Німеччини під назвою “Zyklon В”. А також сучасний хімічний засіб впливу на здоров’я та психіку людини під назвою” BZ”. Мало чим відрізняється одне від другого не тільки за назвою, адже і за властивостями. Завдяки чому ті “властивості”, під час війни було використано фашистами проти євреїв та циган. В свою чергу властивості сучасного засобу “BZ”, згодилися для нацистів Молдови та України, для використання проти українців за національністю.

D. Наслідки “Радянських Державних Таємниць” які фігурують в Єврейському суді з прав людини.

В подальшому процедура міждержавних репресій, так чи інакше стала підставою для постанови європейського суду з прав людини від 16 травня 2017 року, по справі за номером 48829/06 (Гуменюк Андрій проти Молдови). З приводу використання “Новітніх інформаційних технологій” Молдови, під час створення замовних кримінальних справ. Що пов’язані з використанням хімічних засобів впливу на фізичний стан здоров’я та психіку типу “BZ” Варто звернутись до постанови ЕСПЛ від 16 травня 2017 року. В ті постанові сама процедура отруєння а також наслідки хімічних “досліджень,” відображено наступним чином:

26 травня 2006 року на слуханні, проведеному без присутності сторін, Окницький районний суд задовольнив клопотання судового пристава і постановив адміністративне затримання заявника під вартою строком на тридцять днів. Документ, який представляє собою рішення суду був попередньо надрукованим шаблоном який суддя заповнив вручну із зазначенням конкретних деталей справи, таких як імена судді, заявника та судового пристав, відповідні дати, сума штрафу адрес заявника та кількість днів утримання під вартою що підлягають відбуванню заявником. Він не містив ніяких вказівок на те, що заявник був викликаний для участі в судовому засіданні.

10. О 8 годині ранку 1 червня 2006 року заявника було затримано вдома та поміщено під варту. Близько 5 години вечора У той же день він переніс серцевий напад і був доставлений на машині швидкої допомоги в лікарню. Незабаром він одужав (на свіжому повітрі) і незабаром був виписний з лікарні.

Те що насправді творилося 12 червня 2006 року, біля дверей камери, за решіткою якої, приблизно о 16 годині дня, знаходився мій син Андрій. Відображено далі:

Тобто, являється очевидним. Що завданням поліцая зі щіткою в руці. Було створення за решіткою камери ув’язнення такої концентрації випаровувань “BZ”. Яка мала викликати відповідні підстави для госпіталізації ув’язненого. В подальшому завдяки використанню відповідних медичних засобів, ознаки гіпертензії у Андрія зникли, приблизно через п’ять днів.

Е. Сучасні обставини та підстави, для продовження міждержавних переслідувань кримінального характера.

В продовження поліцейського свавілля розпочатого 11 серпня 1999 року, фактом вбивства та пограбування Арутюняна КС. Вночі, 4травня 2000 року, під патронатом співробітників поліції Окницького району. В прикордонному селі

Каларашівка, Окницького району республіки Молдова. Відбувся розбійний напад на мою оселю. Під час того нападу, в результаті катувань за допомогою електричної праски. Які здійснював садист та наркоман, синок місцевого мера, Василь Васильович Трагіра. Було пограбовано та спалено живцем мою дружину Марію Гуменюк. Частину співучасників того злочину, було затримано вранці 5 травня 2000. Але завдяки хабарам, прокуратура Молдови звільнила тих осіб від кримінальної відповідальності. Мої численні скарги з того приводу, було кваліфіковано прокурором як антидержавна пропаганда, завдяки обставинам що мною викладено вище. Завдяки тим хабарам, з прокуратури Молдови до прокуратури прикордонного міста Могилів-Подільського, надійшло низка матеріалів оперативно-розшукових справ відкритих відносно мене та відносно мого сина Гуменюк Андрія Анатольевича. З відповідним чином прихованим, проханням заступника прокурора Единецького повіту Н. Бєнєреску, забезпечити проведення відповідних процесуальних заходів, щодо обмежень наших процесуальних прав потерпілих від кримінального злочину. Завдяки тому зверненню. На підставі матеріалів оперативно-розшукових справ Молдови, за номерами 2000268016, 2000268017, 2000268018. В місті Могилів-Подільському відносно мене та відносно мого сина Андрія було порушено низку кримінальних (оперативно-розшукових) справ. Починаючи від кримінальних справ за номерами 2000130366, 2000130367, 2000130368. та закінчуючи іншими п’ятьма. Висуваючи проти мене прокурорські обвинувачення у зґвалтуванні, злісному хуліганстві, міжрайпрокурор міста Могилів-Подільського Володимир Макаров. В межах кримінальної справи за номером 2000130368. Особисто звинувачував мене у порушеннях правил безпеки дорожнього руху, в результаті чого, ніби то в Молдові втопився в ставку Арутюнян КС. Завдяки ті міжнародні, прокурорські провокації. До цього моменту прокуратура Вінницької області змушена приховувати, що за фактом вбивства Арутюнян Карлена Суреновича за статтею 93 КК Украйни.(редакції 1960 року). Відносно мене було порушено замовну кримінальну справу. Саме цей факт став основним для подальших переслідувань членів моєї родини на протязі останніх двадцяти років.

F. Закон України “Про оператино-розшукову діяльність” в якості підстав для репресій.

З того приводу маю довести деякі з норм вказаного закону.

Стаття 6. Підстави для проведення оперативно-розшукової діяльності

Зазначені підстави можуть міститися в заявах, повідомленнях громадян, посадових осіб, у письмових дорученнях і постановах слідчого, вказівках прокурора, ухвалах слідчого судді, суду…

Забороняється приймати рішення про проведення оперативно-розшукових заходів при відсутності підстав, передбачених у цій статті.

Стаття 7 Обов’язки підрозділів, як здійснюють оперативно-розшукову діяльність

1) у межах своїх повноважень відповідно до законів, що становлять правову основу оперативно-розшукової діяльності, вживати необхідних оперативно- розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення і припинення злочинів та викриття причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів, здійснювати профілактику правопорушень;

2) виконувати письмові доручення слідчого, вказівки прокурора та ухвали слідчого судді

3) виконувати у межах своєї компетенції запити правоохоронних органів інших держав або міжнародних правоохоронних організацій

5) здійснювати взаємодію між собою та іншими правоохоронними органами, в тому числі відповідними органами іноземних держав…

Стаття 8. Права підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність.

19) застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю на підставах і в порядку, встановлених законами…

20) звертатися у межах своїх повноважень із запитами до правоохоронних органів інших держав та міжнародних правоохоронних організацій.

Примітка: Все те, за вказівкою прокурора. В тому числі, щодо використання засобів хімічного впливу типу “BZ” відносно підозрюваних.

G. Наглядні результати використання закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”, в якості підстав для репресій.

З того приводу має місце повідомлення начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління Міндоходів у Вінницькій області В.Т. Тишківського від 06 08 2014 року.

У вказаному повідомленні, що також створено за додержанням “Інформаційних Технологій Молдови”. Відповідним чином зазначено:

а) На початку 2006 року, міжрайонною прокуратурою міста Могилів- Подільського. Шляхом правопорушень передбачених ч.2. ст 372 КК України. Відносно громадянина республіки Молдова, мешканця села Каларашівка, Окницького району Гуменюка Андрія Анатольовича, 1978 року народження. Було порушено та розслідувано кримінальну справу за прокурорським номером 2006137001.

в) 09 березня 2006 року» вказана кримінальна справа була спрямована до Могилі в-Подільського міськрайонного суду, у зв’язку з необхідністю відновити недієздатність обвинуваченого на території Молдови, у відповідності до вимог частини 1. та ч. 2. статті 206. КПК України (редакції 1960 року). А саме за фактом злочину зазначеним статтею 101 КК України, (ред.1960 року) Тобто з ціллю обмежень права гарантованого статтею 34 Європейської конвенції з прав людини.

с) 09 березня 2006 року. Слідчим відділом податкової міліції, з ціллю прикриття протиправних дій прокурора О.Путрі в межах кримінальної справи за номером 2006137001. Було порушено фіктивну кримінальну справу за номером 2006139001. В якості обвинуваченого по ті справі було задіяно громадянина республіки Молдова, мешканця села Каларашівка, Окницького району, Маренюка Бориса Васильовича. Завдяки чергові фальсифікації, у заступника міжрайонного прокурора міста Могилів-Подільського, О. В. Путрі, зникла необхідність воскресіння обвинуваченого Маренюка Б. В. для вручення йому обвинувального висновку. Саме тому, що обвинувачений помер за дванадцять днів до дати порушення відносно нього кримінальної справи 2006139001, тобто 25 лютого 2006 року. Отже процедуру ознайомлення померлого обвинуваченого з обвинувальним висновком. Добровільно та “безкоштовно”, взяв на себе суддя Могилів-Подільського міськрайонного суду В. Соколов.

d) Таким чином шулерські маніпуляції прокурора О.В.Путря, з кримінальними справами 2006137001/2006139001. Що пов’язані з підміною прізвища обвинуваченого Гуменюк, на прізвище померлого Маренюка. Чимось то нагадують мені безпрограшну гру “В наперстки”. В конкретному випадку різниця тільки в тому, що в якості “поролонової кульки” прокурор О.Путря для свого шулерства використав мого сина, Андрія. І з того приводу буде доречно згадати слова совкової газети “Правда”, від 12 серпня 1943 року, стосовно маніпуляцій з жертвами політичних репресій.

“…Такого паскудства й такого лицемірства, світ ще не бачив!”.

Враховуючи справедливу логіку того висновку. Логічним має бути судове рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Якого приймалося відносно мене та відносно мого сина Андрія, в першій половині 2017 року, в межах об’єднаного кримінального провадження. Завдяки тому судовому рішенню. Досить оперативно виникла постанова ЕСПЛ від 16 травня 2017 року по справі 48829/06. Якою, одночасно було обмежено моє право, гарантоване статтею 34 Європейської конвенції з прав людини. Тобто, я вважаю, що судовим рішенням Вищого спеціалізованого суду України зразка 2017 року. Завдяки адвокату Довбиш О.Л. Частина обвинувачень на адресу мого сина за фактом смерті Валентини Арутюнян, було знято. Але ж одночасно, частина провини за той злочин, автоматично було перекладено на мою персону.

А саме, завдяки легалізації Вищим спеціалізованим судом України, результатів сфальсифікованої відносно мої персони, дактилоскопічної експертизи за номером 889 від 18 лютого 2017 року, створеної в межах кримінального провадження за номером 12013010060000055.

Враховуючи той факт що я а також мій син Андрій, не маємо а ні якого відношення до загибелі членів родини Арутюнян. Протестуючи проти безпідставних переслідувань які здійснюються відносно мене та відносно членів моі родини на території України на протязі останніх двадцяти років. Завдяки чому мають місце безглузді по своі суті, помилкові, судові рішення.

Керуючись правом гарантованим статтею 55 Конституції України.

Я прошу:

Витребувати з архіву Могилів-Подільського міськрайонного суд матеріали об’єднаного кримінального провадження, відкритого за фактом замовного вбивства громадян: Арутюнян К С, Арутюнян ВІ Сімонян АЛ. Та на підставі статті 460 КПК України переглянути всі ті рішення. А також за результатами перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, щодо обвинувачених Гуменюка Анатолія Васильовича та Гуменюка Андрія Анатолійовича, скасувати ті судові рішення повністю, через відсутність складу злочину, та через наявність фактів дискримінації за національної відзнаки.

Обвинувачений безпідставно, 30 травня 2020 року
Анатолій Гуменюк