Є люди, яким завжди все мало. От візьміть Путіна – плюгавенький, дрібненький чоловічок, ще менший, ніж Ленін був, а під орудою має одну шосту всієї нашої планети Земля – неймовірні природні багатства, фантастичні простори – а йому все мало! І він, як казав наш класик, неситим оком постійно заглядає аж на край світу – де би ще щось загарбати. Наїстися не може. Загарбав Крим – мало, загарбав частину українського Донбасу – мало! Стягує війська. Пускає слину на Одесу, Миколаїв, Херсон, Запоріжжя, на нашу Дніпровську воду, а там і на всю Україну, яку не вважає державою.

Чому я згадав цю гібридно-загарбницьку особу? Та тому, що таких людей, які так чи інакше живуть за таким принципом немало і у нас.

От візьміть колишнього звичайного, який зірки з неба не хапав, агронома дільниці Великокісницького колгоспу, – Анатолія Комара. В перший раз свого правління Ямпільським районом цьому агроному здалося замало влади. І він кинув клич створити в районі небувале – віче депутатів всіх рівнів. В районному будинку культури збирають всіх депутатів сільських рад, всіх депутатів районної і міської ради. Приймають установчі документи! Створюють віче депутатів всіх рівнів! А на чолі цього віча ставлять його – Анатолія Комара – величину!.. Не звичайного Великокісницького бідного агронома дільниці, а птаху вис-о-о кого польоту – найвищого державного службовця району. Ви таке уявляєте!..

Одним словом схрестили тут вперше в історії України державну і місцеву владу в один кулак. І що від тої величі доброго сталося? І не питайте, бо й згадувати боляче…

Щоб довго не говорити скажу коротко – від того віча і сліду не залишилося за те Анатолій Комар двічі керував районом і став дуже багатою людиною… При його керівництві Ямпільщина позбувалася Гонорівського цукрового заводу – найкращого підприємства цукрової промисловості України, яке, фактично, зробило цей сучасний багатоповерховий Ямпіль у свій час. Бо якби не було Гонорівського цукрового заводу – не було б 60 відсотків надходжень до районного бюджету і не було б за що розбудовувати Ямпіль. Він би й досі був би селищем міського типу. Як на мене Ямпіль із вдячності Гонорівці мав би зараз поставити пам»ятник цьому селу, за свій міський статус.

При його керівництві районом лягали під ніж аж дві вузькоколійки тут, комбікормовий та багато інших підприємств.

…До Тростянецької сільської ради входить три найважливіших для колишнього Ямпільського цукро-бурякового почину села – Гонорівка, Тростянець і Вітрівка. Є й ще менші – Лаврівка і Репляшенці. Але вони особливої ролі в місцевій політиці не грають і про них майже не згадують.

Це обездолені, майже обезземелені села. Бідні-пребідні. Першість по нещастю займає Гонорівка. У людей ні земельних паїв, ні майнових сертифікатів, ні надій на майбутнє. Навкруг розвалля і страховище…

За нею крокує шляхом бідності Тростянець – багато людей якого також працювали на знищеному при керівництві районом Комара заводі, а відтак отримали дулю з маком, а не землю. Найменше постраждала з них Вітрівка. Хоча і з неї немало людей трудилися на підприємстві і також виявилися ошуканими злочинцями.

І ось в цій Вітрівці, де пан Комар орендує аж пів тисячі гектарів землі, визріла ідея вирватися з історичного пекла. Благо є такий шанс зараз – адміністративно-територіальна реформа.

Але… Так, як ми не можемо зі своєю Україною втекти подалі від загарбницької Росії, на якийсь інший континент, чи іншу планету, так і Вітрівка не може втекти від сусідства з Тростянцем і Гонорівкою, які ще більше нещасні, як вже говорилося, але з Комарем… В Тростянці і Гонорівці головний офіс, орендовані і приватні землі теперішнього багатія Анатолія Комара, який успішно пережив революцію Гідності.

Проти цієї «крамольної» Вітрівської ідеї втечі нарешті світ за очі, але подалі від тих «скрепів», з центром в Тростянці, виступив колишній голова віча депутатів всіх рівнів. Тепер він став очолювати таку собі громадсько-політичну силу по збереженню всього Ямпільського району у формі Ямпільської ОТГ. На одному його агітаційному виступі в Ямпільській міськраді був і я. Найбільше вразило як він аргументував свою позицію словами… Антона Дінікіна… Так, так, не дивуйтеся – того військового злочинця, який знищив українців в час УНР значно більше ніж зараз Путін. А паства слухала, кивала головами і навіть аплодувала. Вони зараз розділилися – хто в аграрній, хто в опоблоці, хто в інших партіях, але ж насправді вони знають що їх об’єднає – поїздки на антимайдан, членство в Партії Регіонів, яку він тут очолював…

Другого червня починалася сесія Ямпільської райради. За законом на позачергову сесію виноситься лише одне нагальне питання. А вони винесли, аж сім! Останнім замаскували таке: «Про розгляд клопотання сільського голови с.Тростянець Ямпільського району щодо залишення с.Вітрівки в складі Ямпільської об’єднаної територіальної громади». Доповідав сам голова райради, екс-начальник міліції часів Януковича Сергій Гаджук. Хто хоч трохи знає законодавство про місцеве самоврядування – розуміє, що саме формулювання так питання є незаконним. Бо районна рада не має права залишати чи не залишати якесь село в складі Ямпільської чи якоїсь іншої громади. Такі дії не передбачені законом. На цей раз в своїх виступах пан Комар не ризикнув цитувати Дінікіна, він цитував… одну із близьких соратниць Януковича і Портнова. Звісно, його підтримував опоблок, депутати від інших партій – вихідці з комуністів і регіоналів. Мав слово і Тростянецький сільський голова та багато інших, хто хотів потоптатися по ідеї втечі Вітрівки із Ямпільської ОТГ в Бабчинці. Принижували ті нещасні Бабчинці, як хотіли. Що вони бідні, що вони підступним шляхом заманюють до себе нашу рідну Вітрівку, бо не є самодостатньою громадою і хапаються за соломинку.

Не буду передавати зміст свого виступу. Але після нього в залі заштормило. І головуючий раптом запропонував оголосити перерву в роботі сесії до завтра, а завтра всією райрадою поїхати у ту Вітрівку для продовження сесії і «для вивчення питання на місці». Більшість, ясна річ, проголосувала за цю незаконну прокаташку. Сесія закінчилася о 12 годині. Хоч за регламентом могла працювати аж до 16 годин і розглянути ту Вітрівку вздовж і в поперек в межах чинного законодавства. Але їм, насправді, потрібна була поїздка, мітинг, рейтинг, передвиборчий рух, а не робота в межах якихось законів.

На другий день посадили в автобус Ямпільської гімназії депутатів, майже весь величезний апарат райради, місцеві залежні ЗМІ, жителів Ямполя і поїхали вивчати питання у Вітрівку за рахунок районного бюджету.

Зібрали там все село. В натовп. Без масок, плече в плече. Більше двох годин товкли воду в ступі. Ясна річ, що те мітингування і близько не нагадувало сесійне засідання. Але зачарована поліція аплодувала, залежні ЗМІ передали і написали, як те начальство рятувало героїчно Вітрівку від входження до Бабчинецької ОТГ, як майже одноголосно цей натовп проголосував за те, щоб подати до суду Кабмін, котрий, бачите, порушив Конституцію і прагне відірвати Вітрівку від єдиного монолітного тіла багатого і щасливого Ямпільського району.

Лише на третій день цього «маслосв’ятія» незаконного, в Ямполі, в сесійному залі, вони формально завершили ту позачергову скандальну сесію. І зараз почалася підкилимна гра. Чи встоїть Кабінет міністрів я не знаю… У них руки довгі…

Вчора, вже після всього, по телефону, я познайомився з головою Бабчинецької громади пані Ніною Зварич. Якби їй дали виступити на тій Ямпільській сесії на котрій так поносили і її саму і очолювану нею ОТГ! Але її не запросили і слова не надали… Виявляється, Вітрівка від Бабчинець всього за ТРИ кілометри! Якщо напряму. А найдальшою дорогою – одинадцять.( Але ж не більш, як за тридцять, як від Ямполя!..) Вона межує із Степним, що входить в Бабчинецьку громаду, діти з Вітрівки вчаться в Моївській школі, яка теж входить в Бабчинецьку ОТГ. Пані Ніна розповіла мені, що першим заступником голови Бабчинецької ОТГ працює… житель Ямполя – пан Микола Стафійчук, котрий має майже 17 років державного стажу заробленого в Ямполі. І йому там, в Бабчинцях, дуже добре! Він не вважає тих людей бандитами. І у них не хатина, а прекрасний офіс ОТГ з шикарними кабінетами, їдальнею, вбиральнями, що на капітальні витрати вони виділяють коштів більше ніж весь чернівецький район. Що у них інновації на кожному кроці. Зробили в своїх селах за останній час стільки скільки за останніх 50 років не робилося. А головне, що люди їх живуть краще ніж у ТРОСТЯНЦІ, ГОНОРІВЦІ І ВІТРІВЦІ, не кажучи вже про Репляшинці і Лаврівку. Просто проїдьте по тих селах і порівняйте де кращі обійстя, хати. Спростувала вона повністю, докорінно виступ Анатолія Комара на Ямпільській районній сесії і на мітингу у Вітрівці. Заявила, що він, м’яко кажучи, казав не правду. Цей запис на диктофоні є. І я його готовий опублікувати в будь який час, як буде потреба і місце в газеті.

А поки що чекаю відповіді з поліції на свою заяву про порушення Ямпільською районною радою норм карантину у Вітрівці.