Все більше пар прагнуть зіграти весілля у національному стилі — тим самим підкреслюючи своє ставлення до Батьківщини, висловлюючи підтримку єднання та незалежності України. Бо війна продовжується.
Саме у вишиванках вирішили святкувати весілля Оксана Лебідь та Олександр Климнюк із Бершаді.
– Із Олександром ми разом більше трьох років. Познайомились під час спільної молитви на площі у Бершаді. Він виходив із костелу, я – зі своєї греко-католицької церкви. Весілля відкладали, бо хотілось, щоб поряд був мій тато, адже після повернення з війни він вирушив на роботу за кордон. Тож чекали його. Чомусь я давно вирішила для себе, що буду розписуватись саме у вишиванці, бо це наш генетичний код, це патріотично, і в ній наша душа… Розповіла про це коханому, і він з радістю підтримав. Весільне вбрання знайшли через Інтернет. Заяву на офіційну церемонію у Вінниці подали під час карантину, щоправда, у РАЦС були певні обмеження — не більше десяти чоловік та всі у масках. Останні нам пошила мама Олександра, яка має до творчості великий хист, — каже новоспечена дружина Оксана. — Я дівчина, і мою маску оздобили квітами, вийшло досить оригінально та чудово вписалось в образ. Загалом дрес-коду для гостей не влаштовували, але тато коханого, який із самого початку війни займався волонтерством, одягнув теж вишиванку. Після розпису ми влаштували фотосесію в центрі міста, а відсвяткували у тісному колі біля озера. Коли закінчиться карантин, хочемо повінчатись у греко-католицькому храмі та запросити більше гостей.
Переможець «Ігор героїв» із Хмільника Роман Кашпур одружився з волонтеркою, яка прийшла його провідати у госпіталі
А вже 6 червня — яскравого, по-справжному літнього погожого дня – створилася ще одна українська родина. Хмільничанин, переможець «Ігор героїв-2020» Роман Кашпур і волонтерка Юлія поєднали свої серця. Весілля подружжя Кашпурів відбулося в українському стилі в колі рідних, друзів та бійців. Почесним свідком на церемонії був побратим мужнього воїна Дмитро, позивний Тритон. Це той, хто доставив в Україну Цемаха, свідка автокатастрофи малайзійського літака. Його обміняли на українських полонених. Зараз він у міжнародному розшуку.
– У ЗСУ я отримав спеціальність розвідника. Коли заповнював анкету, сам придумав позивний Скіф, бо завжди захоплювався цим мужнім та войовничим народом, — розповідає Роман Кашпур. — На початку травня 2019 року я виконував бойове завдання, до сепаратистів залишалось буквально 100 метрів. Йшов попереду, аж раптом — вибух! Це була протипіхотна міна. Дивлюсь — пальці та п’ята на нозі тримаються, наче на нитках… Після надання першої допомоги мене доправили у Харківський шпиталь. Довелось праву кінцівку частково ампутувати. Ліву посікло осколками, її врятували. Вже за два місяці мені встановили протез, тому часу на депресії зовсім не вистачало. А ще у лікарняній палаті я познайомився із волонтеркою Юлією, мій командир дав їй завдання мене провідати. Не кожна зможе прийняти хлопця із протезом, а Юлія змогла. З нею почуваю себе повноцінним, навіть краще за тих, в кого дві здорових ноги! Тому я закохався й через півроку освідчився своїй половинці. Сталось це на день народження її сина.
На початку року організатори «Ігор героїв» запросили Романа Кашпура спробувати свої сили у всеукраїнському турнірі, який відбувся у березні. Він відразу погодився. Зрештою, отримав абсолютну перемогу!
Після перемоги його запросили на марафон Морської піхоти до США; коли саме він буде – поки невідомо.
Віталіна Володимирова
