Дівчині 23 роки, вона проживає в ОТГ Вороновиця та не уявляє своє життя без старовинного ремесла — гончарства.
Вона важко працює кожного дня, аби вдосконалитися та винайти щось нове, особливе та, разом з тим, аутентичне. Дівчина не раз демонструвала особливі техніки виконання гончарних робіт, та цього разу, на карантині, вона вирішила вдосконалити унікальну техніку з вінницького села Бубнівки. За останні 2 місці майстриня виготовила більше 500 авторських робіт.
– Зараз триває робота над відновленням старовинної творчості села Бубни. Цим займаються мої перші наставники та вчителі. Ось і вирішила опанувати бубнівський розпис, щоб брати участь у відродженні традиційного старовинного посуду. Майже половина карантину в мене пішла на те, щоб навчитися відтворювати елементику цього розпису, але зараз все набагато краще, – ділиться майстриня.
– Зараз ти — найвідоміша майстриня Поділля. Як і чому вирішила обрати гончарство справою свого життя?
– Все вийшло випадково. Напевне, цей шлях за мене обрала доля. Я закінчила музичну школу і збиралася вступати далі по класу баян. Але на вступних іспитах мені запропонували піти на кераміку та сказали, що там мені не потрібно буде докладати зусиль до навчання, а просто відвідувати пари. Школу закінчила я погано і повелася на обіцянки про легке навчання. А коли приїхала додому, після розмови з мамою усвідомила, що вкоїла. Дороги назад вже не було, тому вирішила зануритися в це з головою. І мені допомогли мої перші наставники — це викладачі Тульчинського училища Василь Рижий та Наталія Лавренюк.
– Тобі лише 23 роки, але на твоєму рахунку вже більше 10 000 робіт. Коли вперше ти зробила свій виріб та як це було?
– Я навчалася і дивувалася тому, куди я потрапила, якщо навіть малювати не вмію. Але глибоко в душі відчувала, що творчість — це моє. В училищі я вивчала все: рисунок, композицію, живопис, малярство на склі і різьбу по дереву, вишивку, ляльку-мотанку. І тепер для мене гончарство — це справа мого життя.
– Про твої авторські техніки відомо далеко за межами Вінниччини. Розкажи про деякі з них.
– Зараз найбільше я використовую авторську фляндівську техніку та бульбашкову графіку. Всі мої нові техніки — це осучаснені старовинні подільські. Я лише додаю свої обрамлення, окраси, граю з кольорами, вирівнюю тони та створюю ефект. Не вважаю себе генієм, хоч маю і тисячі унікальних робіт, та я точно знаю, що все популярне нове — це давно забуте старе. Тож я за те, щоб відроджувати культуру разом у кераміці, а хтось – у іншому. Головне – не бути байдужим: чути внутрішній голос, чути свій патріотизм.
Софія Копач
