– Дуже прикро, бо ми були депутатами одного із Олексієм Порошенком скликання, — діляться засновники «33-го» Анатолій Жучинський та Тетяна Редько. – Тоді було створено унікальне і безпартійне об’єднання «Єдність» із лідерів Вінницької області. А на довиборах переміг в облраду ще його онук Олексій. То обоє Порошенків — старший і молодший Олексії – були одночасно депутатами.
Олексій Порошенко тоді вже переніс важкий обширний інсульт і ходив із паличкою. Але приходив на всі сесії і брав участь у роботі фракції.
– Оце похлебчу в 4 ранку якогось супчику і вже на вранішній дійці у Крижопільському чи іншому районі, бо я не люблю робити щось абияк! — ділився він з нашими журналістами. Всі відзначали його велике трудолюбство.
Навіть люди із ближнього оточення казали: чого йому не сидиться в квартирі на Хрещатику, а він щоденно на полях та фермах Вінниччини, маючи вже серйозні роки й інвалідність?! А про те, як синові важко було батька відправити хоч до якогось санаторію полікуватись та відпочити — легенди ходили.
Петро Порошенко потакав батьковим забаганкам, бо до цього втратили матір та брата.
Олексій Порошенко-старший свого часу висувався і в нардепи від Вінниччини і казав усім, що гарантія — він ним би став, якби не наполіг Петро знятись із перегонів.
А тоді вже на зустрічах із виборцями у нього тиск скакав за 200…
– Ну, все, батьку, досить, — зупинив його син.
Так, він дійсно був неординарним чоловіком — відмічають сьогодні його друзі і навіть вороги.
Не стихає скорбота та сум.. 16 червня на 85-му році життя помер Олексій Іванович Порошенко – людина честі і праці, Герой України.
Громада Вінницької області запам’ятає Олексія Івановича як відомого аграрія, хлібороба, громадського та політичного діяча, депутата Вінницької обласної ради (2006-2010 рр).
Олексій Іванович народився 11 червня 1936 року. Під час навчання у Львівському сільськогосподарському інституті познайомився і згодом одружився з Євгенією Сергіївною, яка подарувала йому двох синів. Здобувши фах інженера-механіка, розпочав трудову діяльність у Болграді. А вже у 1974 році був призначений директором Бендерського дослідницького експериментально-ремонтного заводу. Саме за його керівництва відбувся бурхливий розвиток підприємства, особливо соціальної сфери. Він завжди турбувався про людей. Була зведена заводська поліклініка, багатоквартирний будинок для працівників.
У зв’язку із російською агресією 1992 року у Придністров’ї, Олексій Іванович переїхав в Україну, де навчався син, і продовжив свій трудовий шлях. Концерн «Укрпромінвест-Агро», де він донедавна був генеральним директором, за останні роки стало надпотужним аграрним підприємством області. Саме Олексій Іванович Порошенко став прикладом для багатьох аграріїв, запровадивши соціальні стандарти праці. Це і медичне страхування кожного пайовика, вкладання концерном коштів у соціальний розвиток сіл та районних центрів: ремонт медичних амбулаторій, шкіл, будинків культури, підтримка сільських громад. Він завжди працював з людьми та для людей. У 2012-му ім’я Олексія Івановича було занесено у ТОП-10 найуспішніших аграріїв України.
Всі знали, коли Олексій Іванович приїздив на поле, то завжди брав грудку землі у руку, ніби вітався з нею і розмовляв, радився. І ця земля відповідала йому, надаючи енергію, силу, мудрість… Тепер вона на завжди прийме його…
В наших серцях Олексій Іванович назавжди залишиться щирою людиною, ініціатором аграрного розвитку регіону, справедливим і мудрим керівником, що надихав на працю. У глибокій скорботі ми схиляємо голови перед людиною, що своїм життєвим шляхом, професійністю, добротою завоювала повагу всіх, хто його знав на Вінниччині, в Україні та за кордоном.
Вінницька територіальна партійна організація «Європейської Солідарності» висловлює щирі співчуття п’ятому Президенту України Петру Олексійовичу та його дружині Марині Анатоліївні, внукам Олексію та Михайлу, Олександрі, Євгенії та Юлії, усім рідним і близьким з приводу тяжкої втрати — смерті батька, діда, прадіда, друга, наставника та порадника.
