Цим хлопцям до 30 років. Там можуть виявитись в будь-який момент і ваші діти та онуки.

12-го травня до Вінниці прибув борт поранених українських бійців з Військово-медичного клінічного центру Північного ре­гіону у Харкові. Бійці отримали поранення на Донецькому та Луганському напрямках. Першочергову медичну допомогу пораненим надавали у Харкові, де війсь­кові лікарі стабілізували їх стан, підготували до перевезення та наступного етапу лікування. До Вінниці бійців доставили санітарним літаком Повіт­ряних сил Збройних сил України Ан-26 до військового аеродрому Гавришівка. Потім їх доправили до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону у Вінницю. Про це зазначають у відомстві.

Хлопці, на жаль, можливості побачитися з рідними не мають, оскільки тривають карантинні обмеження. Поки що стан стабільний, але всім бійцям призначено лікування хірургічного профілю — є важкі поранення кінцівок.

– Коли бійців відправляли з Харкова, ми вже знали, хто їде та з якими потребами. Більшість з них воювала на Луганському напрямку. Зараз у всіх стан стабільний — середньої важкості. Більшість з воїнів мають мінні поранення. Декілька мають травми рук, та є боєць з пораненням ікор. Вони з різних регіонів. Та є один боєць з Вінницької області, який також має родину на Вінниччині. В понеділок розпочався процес профільного лікування, а вже після — розпочинаються процедури реабілітаційного характеру Ми забезпечуємо хворих соціальною допомогою. Насамперед це шорти, футболки, зубна щітка, рушничок, вода та їжа. Зараз хлопці вже забезпечені першочерговими потрібними речами, — ділиться вінницька волонтерка Олена Верлан, яка щодня приходить до бійців у шпиталь.

Війна, котра спалахнула в Україні, створила справжні волонтерське та військові братства. Вінницька боєць та волонтерка Юлія Щербань також щодня провідує поранених. Каже, що такого борту у шпиталі не було від зими. Тоді на лікування з передової привезли 10 воїнів.

– Бійці розповідають, що нещодавно росіяни підвезли нову тех­ніку та зброю, відповідно обстрілів стало в рази більше. Ці хлопці абсолютно різні — різного віку та різних професій. Є важкі, які тільки лежать… Що вразило, то це бойовий дух! Всі воїни усміхаються та не втрачають оптимізму. Познайомилась із чоловіком, якого всі називають дядя Андрій. Він з побратимами виконували бойове завдання, аж раптом прицільний обстріл мінами 120-го калібру, вони ж заборонені. Андрія та молодого солдата закидало в укритті, довелось навіть відкопувати. В результаті один втратив ногу, в іншого — важкі опіки на голові та обличчі. Вінничани швидко відреагували на мій пост в соцмережі, принесли воду та продукти. У цей важкий час нам потрібно підтримати бійців, бо ситуація справді напружена, — розповідає військова вінничанка Юлія Щербань.

Софія Копач
Вікторія Микитюк