Коли розлучаються двоє — ситуація не рідкісна і дуже болюча. Особливо, коли у цих двох є діти.

Ось тоді й розпочинаються: взаємні звинувачення, суди, «накручування» дітей проти батьків та інший побутовий треш. Звернутися до редакції Тетяну Гіленко з села Устя Бершадського району змусила життєва драма: колишня дружина її сина не дає можливості бачитися з дітьми.

– Не хотіла виносити цю історію на люди, але терпіти більше немає сил, — розповідає вона. — П’ять років тому ми вибудували будинок для старшого сина і сказали: приводь невістку, живіть і радійте. Вже за кілька місяців він познайомив нас зі своєю обраницею. У Марії на той час була донька 1,7 року. Син найбільше чомусь переживав, як ми приймемо дитину. Але ми сказали, головне, щоб ти її прийняв. Вони жили у громадянському шлюбі, а коли Марія завагітніла, вирішили відгуляти весілля.

Я сама для невістки вибирала сукню, дуже хотіла догодити. Вагітність була складною, я старшу, Надійку, збирала до себе додому, водила в садок, варила їсти. Потім народилася онучка Даша. Ми теж допомагали. У 1,5 місяця в дитини виявили вроджений підвивих кульшових суглобів. Малу на пів року одягнули в шини. Возилися з дитиною в основному ми.

Вже після розлучення служба у справах дітей змусила невістку повезти дитину на консультацію до ортопеда. Влітку минулого року після великого скандалу Марія забрала дітей і пішла до мами. Згодом — заява на розлучення і на аліменти для молодшої дитини. А з осені почалася велика судова тяганина…

Спочатку Марія ще якось відпускала дітей до сина. А потім — заборонила їм бачитися. Більше того — категорично заборонила вихователям садочка бачитися нам усім з дітьми. Старша Надійка за чотири роки дуже звикла до мого сина, називає його татом. Ми всі її дуже любимо, а тепер вона постійно плаче і питає, коли ми побачимося. Менша теж хоче до батька.

Діти не розуміють, чому вони в заручниках? Чому протягом року їхня мама ніде з ними не бувала, не турбувалася про їхнє здоров’я? Чомусь такі питання чиновників служби у справах дітей зовсім не хвилюють! Чому, якщо говорять про сімейне насильство, то завжди потерпілою є жінка? А чому батько, котрий працює підприємцем, зразковий сім’янин, тримає велике господарство і город, не має права виховувати своїх діток? Моя колишня невістка ставиться до нього, як до банкомату, хоча сама не заробила жодної гривні. Прикро за чиновників і суддів, котрі не можуть навести лад у цій історії. І так двоє дітей будуть сиротами при живих батьках.

– А ми з чоловіком тільки тому й розлучилися, що він завжди й в усьому слухається своєї мами! — відказала колишня дружина Дмитра Марія. — Ця бабуся з тих пір, відколи я перебралася до мами, жодного разу не приїхала до онуків. У Даші був день народження, і рідна бабуся її не привітала! Вони тільки людям розповідають, яка я погана, а самі пишуть заяви, аби мені відмовляли в аліментах. Я бачу свого колишнього чоловіка, але він, крім «Прівєт», нічого зі мною не говорить і про дітей не розпитує.

Ці люди нічим нам не допомагають, а тільки ходять і принижують. Якщо я доб’юся аліментів і вони будуть мені платити, то за місяць забудуть, як тих дітей звати. Добре, що мої батьки мені допомагають, бо аліментів мої діти не мають. У мене немає грошей. Все, що я хочу, щоб колишній чоловік допомагав дітям. А вони навмисно затягують суди, бо Дмитро не хоче платити.