Рівно рік минув з часу великого протистояння мешканців Тростянця і нового керівництва спиртзаводу. Селище потерпає від нестерпного смороду.

На площі перед зачиненими дверима прохідної заводу знову зібралися люди — вкотре нагадати керівництву, що ніхто і не думав хоча б щось змінити на краще. Навіть навпаки — на території заводу розгорнулося будівництво ніби випарювальної станції. Але тростянчани переконані, усі ці дії робляться з конкретною метою – отриманням прибутку в обхід громади. Цілком ймовірно, згодом на заводі з’являться «тітушки», — запевнили протестувальники.

На скляних дверях прохідної вивісили табличку з написом — «Карантин». І на нього звалюють керівники під­приємства своє небажання зустрічатися віч-на-віч з мешканцями райцентру, котрі прийшли сюди з красномовними гаслами «Завод вбиває гірше за корону», «Не вбили на війні — задушить Тростянецький спиртовий завод», Але, до людей з заводу ніхто не вийшов.

– Колись працював завод, були й відходи. Але працював ще й цех сухих дріжджів, які виготовлялися з витяжки. І на бардополя виходила майже чиста вода. Її брали для зрошення полів. Було все зелене і гарне. А нині все вигоріло вщент! — розпо­відає одна з активістів Тростянця Світлана Баламут. — Барда залила пам’ятник загиблим євреям. Наша райдержадміністрація підписувала договір оренди, де вказувалося, що він буде розірваний у будь-який момент, якщо порушуватимуться якісь пункти. Але за цей час вже є 37 сторінок приписів еколо­гічної інспек­ції і жоден не виконаний! Люди не були проти заводу. Навпаки, хотіли там працювати, щоб бюджет наповнювався і зарплати були.

Але нове ке­рівництво вигнало геть усіх наших людей, завезли своїх заробітчан з Івано-Франківщини. Їм байдуже, що тут робиться. У нас всі речі вже тхнуть бардою. Вони робили скиди десь під ранок, щоб люди не бачили. І як­що увечері від­крити вікно, то під ранок можна було вдушитися. Цілий день потім ходиш з важкою головою, очі печуть, діти втрачають свідомість, кров з носа йде… У нас підвищилася кількість захворювань на різні алергії, онкологію. Зросла смертність.

– Напередодні нашого зіб­рання таки відбулася зустріч активістів, представників різних департаментів та керівництва заводу в режимі онлайн. Але на жодне наше запитання ми відповідей не дочекалися, – сказав активіст Андрій Терехов. – Директор заводу Богдан Білейчук взагалі жодного слова не проронив. Проти 13 активістів завод виставив позов, що нібито ми завдали підприємству збитків на 6 міль­йонів гривень! Але ми просто вимагали від них, аби вони очищували барду. Між тим завод має як мінімум 65 мільйонів гривень бор­гів. І ми не знаємо, куди ці гроші були витрачені. Немає такої установи, крім, хіба що, небесної канцелярії, куди б ми не зверталися, і отримували від­повіді, частенько — відписки.

Вже три роки на 40 гектарах полів фільтрації стоїть барда, а це сотні тисяч тонн, і отруює життя мешканцям селища, і, схоже, ця проблема цікавить тільки нас. Ми навіть не знаємо, чим нас отруюють, бо ніхто й досі не зробив аналіз цих відходів. Виявляється, що територія заводу закрита навіть для поліції та районного керівництва, котре нічого не може вдіяти. Навіть вплинути на будівництво випарної станції на території заводу, котре триває без дозволів, незважаючи на карантин.

– Підприємство свідомо заганяється у борги, а потім під приватизацію і повне знищення, — висловив своє бачення учасник бойових дій в АТО, директор КП «Тростянецький водоканал» Максим Щуренко. — І якщо це так — то керівництву заводу краще зараз забрати своє майно і їхати звідси до біса!

У тому, що договір оренди з таким безідповідальним інвестором ще й досі не розірваний, тростянчани звинувачують ра­йонне керівництво.

– Районна влада підтримує цю акцію протесту, — запевнила голова райдержадміністрації Таїсія Науменко. — Питання рекультивації бардополів так і залишилися відкритими, екологічна проблема не зникла. Таким же спірним питанням є використання земельної ділянки щодо її цільового використання. У мене на руках вже є офіційний лист від Держархітектурної інспекції. Дозвільної документації на проведення комплексу робіт на території «Тростянецького спиртового заводу» у реєстрі немає.

Для того, щоб розірвати договір оренди, потрібен час, бо процедура довготривала. На це по­трібні юридичні під­стави, а їх в райдержадміністрації немає. Мають бути висновки експертів… І мені теж не все од­но, бо я так само це все нюхаю! Ця проблема вийшла за рамки району і навіть за рамки області, не тільки одна адміністрація винна в тому, що відбувається, — запевнила вона, коли люди на площі почали обурюватися.

Зате оплесками зустріли виступ селищної голови Людмили Червонецької, котра закликала тростянчан до толерантності і пообіцяла, що ця зустріч даремно не пройде. І «круглий стіл» онлайн назвала великим фарсом, бо їй керівництво заводу заявило: «Якщо ви хочете, щоб був завод, робочі місця і надходження в бюджет, ви маєте змиритися. Бардополя були і будуть, утилізовувати відходи не будемо».

Поки що до категоричних дій не дійшло. Протестувальники обмежились врученням «Чорної мітки» підприємству, аби всі бачили, хто отруює навколишнє середовище.