Тому лісівники Вінниччини велику увагу приділяють заготівлі насіння, зберіганню та підготовці його до посіву. У 2019 році держпідприємства лісового господарства Вінниччини заготовили всього 114 тонн лісового насіння, в т.ч. 76 тонн – жолудя. Справа ця відповідальна! Адже потрібно думати про майбутні дубові ліси через 100 років.

І через сто років люди у будь-яку пору року віддаватимуть перевагу відпочинку саме у лісі. І зараз, насолоджуючись прогулянкою серед могутніх дерев, мало хто замислюється, скільки щоденної праці вкладають лісівники у створення лісових насаджень. Бо здається, що ліс росте сам по собі. Але це не так! Вирощування лісу – це завжди цікавий, досить непростий процес. Саме завдяки працьовитості лісівників Вінниччини ми можемо на власні очі бачити могутні дубові діброви, які плекало не одне покоління лісівників. Адже від маленького жолудя до могутнього дуба лежить шлях у ціле століття.

Традиційно головною породою на Вінниччині є дуб звичайний. Заготівля жолудів – важливий етап вирощування подільських дібров. Та не з кожного жолудя може вирости могутній дуб. Тому лісівники ретельно відбирають насіння дуба звичайного, перевіряють його на якість, дбають про якісне зберігання у зимовий період.

Заготівлю жолудів проводять восени. Минулого року у ДП «Бершадський лісгосп» заготовлено 5500 кг жолудів. Середня вага одного жолудя – 5 грам. Щоб заготовити таку кількість насіння, потрібно зібрати майже 1 мільйон штук жолудів. Аби зрозуміти, наскільки це нелегка праця, спробуйте просто порахувати до мільйона чи присісти один мільйон разів!

Насіння дуба звичайного заготовляють на ділянках постійної лісонасіннєвої бази та в кращих лісових насадженнях. Для покращення посівних властивостей насіння Бершадський держлісгосп закупив обладнання для флотації та термотерапії жолудя.

Метод флотації дозволяє відокремити здорові жолуді від пошкоджених. Для цього в спеціальній ємності партію насіння занурюють у воду та декілька разів перемішують. При флотації жолуді розподіляються за питомою вагою певним чином: здоровий жолудь важчий за воду, тому він тоне, пустотілий або пошкоджений – містить повітря, тому спливає на поверхню води. Потоком води неякісні жолуді змиваються у іншу ємність. Здорове ж насіння осідає на дно і звідти вибирається.

Після флотації жолуді піддають термотерапії. Термоустановка складається з контейнера з двома стінками, між якими циркулює вода, металевої сітки для завантаження жолудя, нагрівального елемента та реле, яке регулює температурний режим. В металеву сітку засипають жолудь, який пройшов флотацію. При температурі 39-41 градус жолуді пропарюють 2,5 години, що стовідсотково гарантує загибель усіх грибків і шкідників, які є в насінні. За один сеанс можна обробити 100 кг жолудя. Легко порахувати, що для термотерапії 5,5 т жолудів знадобилося понад 130 годин. Хоч часу потрібно і немало, але у результаті такого обробітку лісівники отримують якісне і чисте насіння без хвороб і шкідників.

Після флотації та термотерапії жолуді висипають для просушування. Після обробки насіння відправляють у Вінницьку лісонасіннєву лабораторію, яка перевіряє жолуді на посівні якості, на зараженість хворобами й пошкодження шкідниками.

Частину відібраного та обробленого насіння ще восени висівають на лісорозсаднику.

Наступне завдання для лісівників – зберегти посівний матеріал упродовж зимового періоду, не втративши його подальшої схожості. Для цього жолуді закладають на зимове зберігання у спеціальні траншеї та спеціальні сховища. Для цього на сухому, підвищеному і не затоплюваному, місці викопують траншею глибиною 1 м. Жолуді для зберігання перемішують з вологим піском. Для забезпечення доступу повітря до нижніх шарів насіння, на дно траншеї встановлюють спеціальні дерев’яні «труби-душники», які служать для вентиляції та виміру температури в траншеї. В такому надійному сховищі жолуді зберігаються до весни.

З настанням сприятливих умов для початку весняної лісокультурної кампанії жолуді дістають із траншей, пересівають на решетах від піску та перебирають вручну. Спочатку висівають тільки ті жолуді, які прокільчилися. Інші ж змочують водою, розстеляють тонким шаром і витримують впродовж кількох тижнів, щоб насіння проросло. Такі жолуді також використовують для посіву. Якщо і за цей час насіння не проросте, то, скоріш за все, воно загинуло, тому його вже не сіють. Ось такий довгий шлях проходить жолудь перед тим, як його висіють у землю.

Щоб цьогорічний жолудь став дорослим лісом, знадобиться ціле століття. Лісівники роблять усе необхідне, щоб у наших нащадків був високопродуктивний ліс.

Продовження розповіді про те, як із маленьких жолудів лісівники вирощують могутні дуби, у наступних публікаціях.

Пресслужба Вінницького ОУЛМГ