– Я по своїй схємці прибув на заміську базу на Вінниччині для відпочинку. Перший день лише спав та їв. На другий вирішив дослідити місцевість, поїхав у місто Бар! Бо його назва — це окремий зачотік! І тут все зламалося. Бо я буквально замовк і охрінів від цієї краси, — написав про липневі канікули на Вінниччині відомий блогер, мандрівник та кухар Євген Клопотенко. — Знаєте, я був схожий на щасливого бовдура — чотири години з відвислою щелепою їздив навкруги. Купа озер, якась електростанція, яблуні, сусідні села, що активно розвивають фермерство. Неначе я розсікав на авто по Емілії-Романьї (регіон в Італії). То був на 100% топчик.

А ще тут я нарешті спіймав так багато коропів, як ніколи! І все завдяки місцевим. Вони підійшли до мене, сказали, що моя наживка фігова та — «от тримай нормальну». І риба почала ловитися так, що я збив собі коліна. Спінінг зносило кожної хвилини, і мені треба було за ним стрибати. Після цієї акробатики я випив з місцевими «барської» самогонки… І вони так мене полюбили, що розкрили всі потаємні місця, де можна назбирати грибів. А ще порадили поїхати у село Гармаки.

Я слухняний, тому наступного дня сидів та вибудовував у навігаторі шлях до загадкових Гармаків… По дорозі заїхав у монастир ордену босих кармелітів у Бердичеві. Знов охрінів. Там, бляха, як в Мілані. А дорога так ващє. Я їхав посеред полів та торкався колосся руками… Як у дитинстві чи крутій рекламі! Вау. Вау. Вау.

За ці три дні на Вінниччині, на гостинному Поділлі я нібито покатався по Італії, але у нас природа гарніша. Це справжній шок. Повернувся додому, а у мене щелепу звело від того, що я постійно охав. Зараз трохи відійду від вражень та увірвуся у роботу. Вінниччині за неймовірну красу та гостинність — мій цьом! Мандруйте Україною!

Один із переможців кулінарного шоу «Мастер-Шеф» коротко про себе розповів таке:

– Я народився у звичайній родині, яка не мала жодного зв’язку з кулінарією. Ми готували зі звичайних продуктів звичайні страви, тому що тоді так робили практично всі. Не знаю, як би склалася моя подальша доля, якби в дитинстві переді мною не розкрився дивовижний світ, який знаходився за межами нашої батьківщини. У 1991 році моя бабуся переїхала до Великобританії і запросила пожити у неї. Чи потрібно вам говорити, що я відкрив для себе дуже багато нового, починаючи від супермаркетів, закінчуючи абсолютно іншою культурою харчування. Після Великобританії я ненадовго опинився в Італії, де познайомився з дивовижною іта­лійською кухнею, і зрозумів, що готувати, ставитися до їжі і жити потрібно зовсім інакше, ніж я уявляв собі раніше.

Трохи пізніше мені пощастило попрацювати офіціантом у ресторанах Німеччини і Америки і отримати цікавий досвід. Повернувшись додому, я вирішив продовжити працювати офі­ціантом. І ось, стоячи одного разу на кухні і спостерігаючи за роботою кухарів, я вперше за більш ніж 20 років усвідомив, що хочу готувати. І почав цьому вчитися вже самостійно і старанно, роблячи помилки, без яких жодне досягнення не було б можливим.

Далі був «Мастер-Шеф». Перемога в цьому конкурсі — важливий етап мого життя, який певною мірою допоміг мені здійснити масштабні проєкти, якими я зараз займаюся. Завдяки цій перемозі я зійшов на наступний професійний рівень — навчання у французькій школі кулінарії Le Cordon Bleu. Франція остаточно навчила мене любити їжу і внесла значну лепту в вічний процес формування мого смаку.

Зараз головна мета мого життя — поліпшити культуру харчування у нашій країні. І всі мої проєкти спрямовані на це. Кожен з них торкається окремої галузі культури харчування, щоб максимально вплинути на те, що їдять українці. Починаючи з того, що людина готує собі сама, і закінчуючи тією їжею, яку їй приносять у ресторані. А ще я збираю рецепти всіх борщів України!