Близько 20 років трудовий колектив оберігав, захищав свій цукрозавод від зазіхань сучасних рейдерів, які намагались захопити завод і порізати сучасне технологічне, механічне та електротехнічне устаткування.
День і ніч несли сторожову вахту ветерани-цукровари.
Та у 2017 р. з’явився «господар» з офіційними документами, зі своїми вандалами — і розпочали демонтаж обладнання.
Звертаюсь листом до голови уряду з проханням зупинити руйнацію, узяти завод під державну охорону.
Надійшла відповідь від Мінагрополітики: «Ваш завод поставлено на консервацію». А його вже ріжуть.
Знову б’ю тривогу до уряду. Знову заспокійлива відповідь: «Ваш завод перепрофілюємо на виробництво біоетанолу»… А завод нищать. Знову звертаюсь до уряду захистити наш завод.
На цей раз надійшла лаконічна відповідь: «Держава в приватну власність не втручається»…
Ось так держава дала добро на знищення потужного цукрозаводу. Залишились без роботи мешканці сіл Удича, Погорілої, Росоші, Веселівки, Кожухівки.
А сам наш Удич став найбіднішим у Теплицькому районі, навіть немає ніякого освітлення вулиць декілька років.
Михайло
