Вінничанка Альона Бабич народила дитину під зачиненими дверима пологового будинку. А все тому, що його через коронавірус зачинили на дезінфекцію й, за словами жінки, їй про це не повідомив лікар. Вже з переймами вона відразу вирушила до лікарні, але двері там були зачинені. Можливо, встигла б доїхати до іншого медичного закладу, але почались стрімкі пологи.
Тож приймати їх серед білого дня на будівельному столі довелось чоловіку. Новонародженого назвали Філіпом. У його матусі до цих пір тремтить голос, коли вона розповідає цю екстремальну історію. Нею вона поділилась із нашим кореспондентом.
– Із чоловіком у нас вже є двоє донечок, яких я благополучно народила у пологовому будинку №1. Тож поява на світ синочка стала для нас справжнім подарунком небес. Попередню дату пологів ставили на 10 липня, хоча, за висновками УЗД, вона була раніше. Лікарі попереджували про це й радили зібрати речі та бути готовою в будь-який момент, – розповіла Альона Бабич. – Якраз почався 39-й тиждень… 28 червня зранку в мене почались легкі перейми. Не ставила мети їхати до пологового, бо вже мала досвід попередніх пологів, коли доводилось довго чекати. Десь близько третьої години дня перейми стали сильнішими. За годину чоловік Володимир повіз мене до пологового будинку №1. Поки паркував автівку та ніс сумки, я стояла біля входу та тиснула на дзвінок. Але ніхто не відповідав, двері зачинені. В той момент перейми стали настільки болючими та регулярними, що терпіти сил вже не було. Зрештою, чоловік став стукати до гінекологічного відділення, де до нього хтось таки вийшов із працівників. Але я вже нічого не чула, бо знаходилась трохи далі і дійшло до потуг… Поряд ні душі, я кричу: «Люди, допоможіть, народжую». Тиша. Тоді до чоловіка: «Приймай дитину». Він мерщій кинувся до мене. Біля приміщення пологового саме знаходився стіл для будівельних робіт, там я і розмістилась. Коли з’явилась голівка, процес чомусь загальмувався. За лічені секунди маля із червоного стало синім, тоді почорніло. Володимир не розгубився й акуратно взяв дитинку за плече, й вона опинилась в нього на руках. На щастя, відразу закричала і самостійно дихала. Поки чоловік тримав синочка, я дістала із сумки теплі речі та замотала його. Через хвилин десять до мене прийшли працівники пологового будинку – медсестра, санітарка, лікарка. Вивезли каталку. Відразу запитали, чому ми приїхали, бо, мовляв, тут знайшли коронавірус і проводять дезінфекцію. Але я відповіла, що не знала цього, та й лікарка, яка мене вела, нічого не повідомила. Після того мене таки забрали до палати, там відрізали пуповину, вилучили плаценту та надали допомогу. Синочок народився з вагою 3350 грамів та зростом 56 сантиметрів. Назвали його Філіпом. Як він виросте, то обов’язково розкажу про його екстремальну появу на світ.
За словами багатодітної мами, після своїх стрімких пологів вона не телефонувала своєму лікарю, щоб розібратися з ситуацією.
– Дитина здорова, і це найголовніше. Чомусь багато хто нас засуджує, але ми справді не знали про закриття пологового через ковід, новин не було можливості читати. Ми вже не хочемо ніяких розборок, не будемо писати жодних скарг та судитись. Бо в стані шоку нічого не фіксували і доказів на руках нема. Адже хіба було до того? Хоча після пережитого моя мама ще довго плакала, бо не могла у все це повірити. Тато дякував чоловіку, який не розгубився, що був поряд і допоміг у найскладніший момент. Якби не він, дитя могло б просто померти. Ба більше, Володимир раніше вже був зі мною на пологах, а напередодні третіх випадково натрапив в Інтернеті на графічне фото, де було вказано, як правильно приймати немовля. Ці знання йому дуже знадобились.
Про ситуацію із Альоною Бабич вже «гудять» соцмережі та зацікавились відповідні інстанції. А ось офіційної реакції від адміністрації пологового поки що нема. Тим часом не всі підтримують багатодітну маму і вважають, що вини лікарів нема.
– Дивно, що батьки не знали про закриття. Дивно, що вважали, нібито їх хтось мав про це попереджувати, бо, як правило, до породіль викликають «швидку» (можна було викликати, і вони б відвезли, куди потрібно). Тоді б їм не довелося звинувачувати у ненаданні допомоги медиків, – вважає вінничанка Світлана Рулько.
Віталіна Володимирова
