Користуючись можливістю, ми поставили йому безліч запитань, навіть і незручних: про сватівство з головою Вінницького суду, сумнівні бізнес-зв’язки, незаконне, на думку окремих журналістів, будівництво ЖК «Джерельного» та будівництво на кістках померлих від тифу військових армії УНР житлового комплексу «Зоря».

– Володимире Миколайовичу, останнім часом ваше ім’я часто фігурує у пресі, більше пишуть хіба про мера Вінниці, але в нього попереду вибори, а що стало причиною такого посиленого інтересу до вашої персони, може, ви теж у політику зібрались?

– У когось вибори, а в мене конкуренти. У Вінниці десятки забудовників, деякі з них вдаються до брудних ігор, щоб таким чином вибити з колії свого бізнес-опонента й переманити до себе його клієнтів. А технології інформаційної атаки однакові що для політиків, що для бізнесменів. Ви тільки гляньте, скільки останнім часом у Вінниці розвелось сайтів-зливних бачків, які продаються всім, кому попало. Я думаю, у моєму випадку хтось із конкурентів заплатив цим інформаційним помийникам, щоб вони мене очорнили. А ті, в свою чергу, за гарну копійку раді старатись. Пишуть всякі нісенітниці, а потім пропонують «жертві» своєї брехні зняти ці матеріали за окрему винагороду. Я на таке не поведусь! Мені немає чого боятись, бо всі мої об’єкти, які я будував чи зараз будую, в абсолютному порядку і по здачі в експлуатацію, і по комунікаціях, і по документах. У політику я йти не збираюсь, у мене чимало бізнес-проєктів, і не лише у Вінниці, а й в Ужгороді, Дніпрі, Києві, Запоріжжі. Всі вони потребують посиленої уваги і контролю, мені є чим займатись.

– Вам «приписують» чи не всі проблемні новобудови Вінниці та навіть «бізнес на крові» в сірій зоні Донбасу, звинувачують у грубому порушенні законодавства України та будівництві за «чорними» схемами.

Що з цього правда, а що — вимисел?

– Більше місяця вінницькі сайти-одноденки, які займаються поливанням бруду за гроші, боти та блогери, що не гребують заробити копійку інформаційним шантажем, взялись активно втоптувати в болото моє ім’я. Один замовний журналіст взагалі взяв у моїх конкурентів велику суму і відробляє її. Знімає провокативні відео й пов’язує моє ім’я з усіма проблемними забудовами міста.

– А ви його особисто знаєте?

– Ні. Я про нього дізнався буквально тиждень тому, коли мені мої знайомі почали пересилати ці відео. Наскільки я знаю, справжні журналісти, які хочуть розібратись в ситуації, мають подавати інформацію не однобоко, як робить цей, а вислухати дві точки зору. Як робите зараз ви. Але він ні до мене, ні до моєї пресслужби жодного разу не звернувся! Від нього не було жодного інформаційного запиту ні по одному з моїх житлових комплексів. А ми б без проблем надали відповідь на всі запитання і показали б всю дозвільну документацію на об’єкти. Але йому це нецікаво, в нього інше завдання.

– Тоді давайте пройдемось по всіх звинуваченнях, що звучали на вашу адресу. Розпочнемо з ЖК «Джерельного». Ви до цієї проблемної забудови маєте відношення? Бо наче є питання з ідентифікацією цього будівництва, кому воно належить — точно невідомо.

– Я дійсно маю пряме відношення до цього будівництва, я його фінансую. Але воно не проблемне, як це хочуть подати мої недруги. В 11-му мікрорайоні Вінниці зараз відбувається будівництво 9-ти малогабаритних, блокованих житлових будинків. Ми, щоб не заплутувати вінничан, називаємо їх житловим комплексом «Джерельним», бо всі ці будинки будуються на вулиці Джерельній. Однак кожен з цих будинків матиме окрему адресу та своїх власників. Що значить блокований будинок? Це звична практика для багатьох людей, коли один будинок поділений на блоки, має окремі виходи й кілька власників. Це не квартири, а частини будинку по доступній ціні. Ми про це одразу попереджуємо майбутніх жителів. Будинки будуть двоповерховими, з мансардною надбудовою, це дозволяється державними будівельними нормами України. І наголошую, всі необхідні дозвільні документи на всі 9 будинків ми маємо. Ніяких порушень немає, все згідно з цільовим призначенням земельних ділянок. І автор того відео був правий лише в одному: це дійсно зона садибної житлової забудови (код Ж1), на якій дозволено будувати двоповерхові будинки з мансардним поверхом, що ми й робимо. Саме тому на цьому будівництві немає інформаційних плакатів. Адже цього не вимагає закон. Дозвільні документи видані на фізичних осіб — власників земельних ділянок. Ця інформація є доступною на сайті ДАБІ України. Коли ви будуєте собі будинок, ви ж не чіпляєте плакат?

– На одному з сайтів продажу нерухомості, де ви рекламуєте ці будинки, зазначена інша локація під будівництво, та, де ви зараз складаєте будівельні матеріали. Ви там теж будуватимете? До речі, саме ця земля, начебто, належить дружині екс­прокурора.

– Певно, на тому сайті помилились, виставляючи карту з геолокацією, адже та земельна ділянка де-факто не може використовуватись під забудову. Її цільове призначення — ведення сільського господарства. Нам було незручно складати цеглу на своїх земельних ділянках, де ми будуємось. Тому ми пішли до сусідів, запитали, чи можна тимчасово скласти її на цій ділянці. Нам дозволили з умовою, що ми після себе приберемо й засиплемо те місце щебенем. А хто є власником тієї землі — нам невідомо, та й не цікаво, в принципі. Ми будуємось згідно з Генпланом, це можна без проблем перевірити.

– До речі, про власників земельних ділянок. Чи правда, що земля, на якій ви будуєте, оформлена на людей, з якими ви працюєте? Автор відео згадує також прізвище забудовника з Хмельницького, що має відношення до скандальних вінницьких забудов «Рів’єра» та «Резиденція». Він начебто має кримінальний «шлейф».

– Про пана Єрьоменка з Хмельницького я вперше почув у тому відео. Хто це такий, я уявлення немаю. Знову ж таки, це можна перевірити елементарно з допомогою пошукової системи «Гугл». А те, що землі оформлені на моїх людей — це правда, і це законна й повсякденна практика для всіх забудовників.

– А як щодо комунікацій у «Джерельному»? Невже дійс­но ритимете вигрібні ями для стоків, через те що найближча каналізація — за 700 метрів?

– Це ще одна інформація, висмоктана з пальця. Вздовж Барського шосе, що за 150 м від «Джерельного», проходять центральне водопостачання та каналізація (Схема:500), до них і включатимемось. Вигрібні ями — це хвора уява того журналіста. Неможливо такий масив обслужити вигрібною ямою, це ж якийсь екологічний колапс буде. А для електропостачання — проєктом заплановане будівництво трансформаторної під­станції з необхідною потужністю. Окрім того, на весь комплекс новобудов ми облаштуємо 5 маленьких дитмайданчиків, один спортмайданчик та стоянку на 90 паркомісць. З комунікаціями буде все гаразд.

– Вас пов’язують з фірмою «AVM Group». Ви її власник?

– Ні, власником цієї фірми мене зробив автор того відео. Це взагалі київська, якщо я не помиляюсь, будівельна фірма. Чому він мене туди «приплів» — незрозуміло. Я є власником фірми «АВМ Девелопмент», і ця інформація є в публічному доступі. Певно, ідентичні три літери в обох компаніях збили з толку журналіста. Можете самі пересвідчитись через «Youcontrol». Мені, до речі, абсолютно безпідставно «приписали» ще компанію «Особняк центр» та оренду шахти Пути­лівської (Бутівка) у Донбасі. Я на Донеччині ніколи в житті не був, й бізнесу в мене там ніякого не було і немає. У мене є абсолютні тезки — Адамчуки Володимири Миколайовичі в Рівному та в Донецьку, може, то їхні компанії. Але ж це треба було «погуглити», поцікавитись. Аналогічна ситуація з ЖК «Зоря», що зараз будують на Стрілецькій, 23. Певно, тільки через те, що навколо нього був скандал, мені його теж «приписали». То не моє будівництво, я до нього ніякого відношення не маю.

– Що скажете про земельну ділянку біля податкової та парку Дружби народів? Вона дійсно належить вам?

– Так, я разом з партнерами набув права власності на цю землю більше 5 років тому, а викупили ми її дуже давно. Цю ділянку ми періодично прибираємо, щоб не захаращувалась. А цього року ми поставили новий паркан, бо попередній вже був у поганому стані, от її і помітили. І там не 6,7 га, як розказують, а вдвічі менше — 2,7 га. Цільове призначення земельної ділянки — комерційна забудова. Але ми ще не вирішили, що там будуватимемо.

– Проблемним називають житловий комплекс «Пироговський», який будувала ваша компанія. Там дійсно маленька прибудинкова територія і паркомісць усіх жителям не вистачає, а третя секція ще й досі не здана в експлуатацію?

– Цей комплекс будувався у 2016-му році. Дозвіль­ні документи видавались згідно з тодішніми будівельними нормами, які змінились лише восени 2019-го. Раніше для того, щоб отримати державну будівельну експертизу, варто було мати поблизу автопарковку. А вона там є, якраз навпроти житлового комплексу, до неї 50 м. Таку проблему з відсутністю повноцінної власної парковки мають чи не всі новобудови України, побудовані до 2019-го року. Зараз вже так не можна будувати. Що стосується третьої секції, то вона якраз у процесі здачі в експлуатацію. Там немає проблем з комунікаціями, все обладнано, як має бути. Ніяких негараздів з водопостачанням теж немає, а те, що журналіст показує розриті труби — це плановий ремонт перед опалювальним сезоном, який проводить ВМТМ. Але йому — аби приписати мені якнайбільше казочок. Чому затримали здачу 3-ї черги? Скажу відверто, конкуренти постарались, щоб виникла затримка з документами на квартири. Але вже все ви­рішено.

– Автор відео натякає, що ви погано повелись з незрячими, на місці гуртожитку яких ви й побудували «Пироговський».

– Та вони чекали, що з ними так поведуться, все своє життя. Дійсно, на місці, де зараз ЖК «Пироговський», колись був старенький радянський гуртожиток, де проживали незрячі вінничани. Вони жили в поганих умовах, дах протікав, стіни руйнувались… один туалет та душ на поверсі. За підтримки місцевої влади ми побудували їм на провулку Максимовича, біля УТОС, де більшість з них працює, комфортабельний шестиповерховий житловий будинок. Вони отримали по окремій квартирі площею від 40 до 60 кв. м (замість 18 кв.м у гуртожитку) з гарним ремонтом, сантехнікою та кухонними плитами. Поставили їм спеціальний ліфт для незрячих, облаштувати територію та дитячий майданчик. Навіть переїхати всім допомогли. Вони чекали цього 30 років. Можемо зателефонувати й запитати, чи залишились вони на нас ображеними.

– А чому все ніяк не здасться 5-та секція ЖК «Династія», там і благоустрій не завершений належним чином, і парковки немає? Цей житловий комплекс теж ваш, принаймні про це у Фейсбуці писала забудовниця Вікторія Галіцька. Вона зазначила, що всі питання по цьому комплексі тепер вам треба ставити.

– Я у процесі викупу цієї компанії. Чесно кажучи, я зацікавлений в іншому об’єкті — земельній ділянці, що належить цій компанії. А житловий комплекс на Янгеля йшов «у комплекті». У нас є письмові домовленості, згідно з якими «Династію» мають передати мені без боргів та будь-яких проблем. Мені вже люди почали дзвонити, запитувати, чи можу я їм допомогти у вирішенні якихось питань по тому ЖК. Якщо попередні забудовники не здатні чи не хочуть продовжувати займатись цим житловим комплексом, я візьму це на себе, але вже буде інша вартість компанії, що логічно. Ми це обговорювали. Але поки мова про це не йде. До тих пір, поки компанія не у 100% моїй власності, я до тих проблем ніякого відношення не маю.

– Як прокоментуєте скандал між забудовниками Вік­торією Галіцькою та Олександром Даном?

– Думаю, їм треба просто сісти за стіл переговорів, а не передавати повідомлення одне одному через пресу.

– По забудовах розібрались. А чи прокоментуєте ви плітки стосовно того, що ваш син одружений з донькою голови суду і що це роди­чівство, начебто, допомагає вам зручно й безпроблемно ви­рішувати питання по будівництву у він­ницьких судах?

– По-перше, я займаюсь будівництвом вже більше 20 років, а мій син одружився лише декілька місяців тому. Він дійсно взяв собі за дружину доньку голови одного з вінницьких судів. У них, до речі, навіть весілля не було, бо ж карантин. А про те, що вони розписались, знають лиш деякі колеги-забудовники й друзі. І це ще раз доводить, що всі ці наклепи на мене замовили мої конкуренти. Той журналіст не може знайти інформацію, якими компаніями я володію, що вже говорити про мої родинні зв’язки. Ну, а по-друге, в мене немає що «вирішувати» у судах.

– Можливо, будете подавати до суду за наклеп?

– На кого там в суд подавати? Ви бачили ті сайти, на яких весь цей бруд розміщується? Одразу видно, що вони для інформаційного шантажу й створювались. Хоча я чув, що в нашому місті вже була подібна практика й тоді нібито засудили журналіста. Зі мною намагались домовитись по зняттю цих матеріалів, є навіть переписка. Але то не моя історія. Я вирішив піти іншим шляхом — звернутись до нормальних журналістів й розповісти все як є. Я навіть готовий більш детально, демонструючи відповідні документи, пройтись по всіх своїх об’єктах чи пресконференцію провести, щоб одразу відповісти на всі можливі запитання журналістів. Мені нема чого приховувати, я відкрита людина.

Спілкувався
Олег ЛИСИЙ