Як тільки наближаються жнива, в країні починається справжня війна за урожай, у деяких випадках доходить навіть до кровопролиття!
Події, які напередодні вихідних відбулись у невеличкому селі Махаринці на Козятинщині, нагадували справжній бойовик. Близько сотні селян вийшли у поле. Кажуть: щоб захистити свій урожай від невідомих молодиків, які взялися «охороняти» їхні паї, котрі вони здають місцевому ветерану АТО Сергію Бенедичуку.
Селяни кажуть: «Будемо стояти вдень і вночі, поки з полів комбайни не зберуть останній колосок».
– За моїми плечима служба у гарячих точках у складі миротворчого контингенту ООН та навчання в одному з кращих військових центрів США. У лавах Збройних сил України з 2003 року я пройшов непростий шлях до майора запасу. Служив у зоні АТО. Тепер змушений воювати не з окупантами, а рейдерами, – каже фермер Сергій Бенедичук. – Перше своє підприємство ТОВ «СанАгроСід» я створив в 2017 р. в селі Махаринці. Там же мав перших два атовських гектари, які отримав у спадок, та вирішив займатись агробізнесом.
Згодом розширив господарство, взявши в оренду паї селян. З ними працював, засівав землю, збирав урожай. Потім залучив інвесторів, бо розумів, що сам не впораюсь. У моїх компаньйонів був ще бізнес з дистрибуції засобів захисту рослин та насіння. У них виник складний фінансовий стан, і вони вирішили знехтувати нашим підприємством заради свого.
Коли я почав перевіряти, дивлюсь – вони закуповують, наприклад, тонну насіння за 10 тисяч, а нашому підприємству (ТОВ “СанАгроСід” – авт.) продають за 15. Купили трактор за 50 000, мені сказали, що за 70 000. Вже восени 2018 року почались серйозні проблеми на підприємстві, грошей зовсім не було, всі кошти, які були, мої партнери вивели собі на підприємство чи забрали за борги. На початок посівної 2019 року я добрав ще 250 га, в сумі вийшло 360 га.
Навесні-2019 мої партнери вирішили продати все наше підприємство одному агрохолдингу, і всіх тих людей, які від нього перейшли до мене. Я сказав, що так не піде, це всі мої родичі та друзі, вони повірили мені, в мене в селі живуть батьки.
На це мені відповіли, що їх зовсім не цікавить моя думка, вони в будь-якому випадку продадуть орендні права.
Чому мої партнери вирішили так швидко розвалити бізнес? Тому що на той час вони набрали до 3 млн грн. хімії та насіння і не розрахувались. Всі пайовики були дуже обурені цією ситуацією і в добровільному порядку розірвали договори та підписались на мою новостворену фірму «Махаринецьке агро».
Цього року компаньйони, не розрахувавшись з пайовиками, надумали свою частку фірми комусь подарувати.
У Козятині охочих на дармовщину не знайшлося, зате такі знайшлися в Миколаєві. Всі троє передали свої частки 22-річному Станіславу Войцеховському, сину директора ФГ «Родимівка» Миколи Войцеховського з села Братське Миколаївської області. Після того як у жовтні я засіявся, з Миколаєва приїхали гінці, щоб «купити пайовиків». Але їхня поїздка тоді не вдалася. Одна пайовичка підписала документ, але потім схаменулася і написала заяву в поліцію. І ось гості знову завітали на Козятинщину в той час, коли ми почали збирати зерно.
Дізнавшись про приїзд молодиків, на полі за лічені хвилини зібралось більше сотні людей, разом з польовою технікою вони пішли на збирання урожаю. Вигукували: «Банду геть».
– Це мої паї, моє зерно, моя земля. Я уклала договір з Бенедичуком два роки тому. Цих людей я не знаю. Вони хотіли просто продати зерно, а людей залишити ні з чим. Жодного колоска їм не подаруємо, бо це наша земля, – каже жителька села Махаринці Олена Бережнюк.
Коли комбайн не пройшов ще повного кола по полю, у поліцію зателефонував один з приїжджих і повідомив, що його працівника якісь невідомі не пускають на поле – його власність. Приїхали правоохоронці, у молодиків вилучили зброю, яка виявилась зареєстрованою. Зрештою, через кілька годин приїжджі покинули поле, а поліція тим часом з’ясовує всі обставини та вивчає документацію обох сторін… Втім, подейкують, що це лише початок війни за урожай…
Віталіна Володимирова
