Його називають «королем хінкалі», а він залюбки на своїй сторінці в соцмережі ділиться рецептами. Чому із будівельника молодий вінничанин перекваліфікувався у кухаря –розповів нашому кореспонденту.

– Малим завжди любив готувати, – каже Іван Мельник. – Постійно спостерігав за мамою. Тільки якесь свято, допомагав крутити голубці та робити котлети. Але чомусь після школи вирішив йти в медицину, проте на той час було важко із фінансами й навчання в університеті було дуже дорогим. Тому від цієї ідеї довелось відмовитись. Згарячу обрав собі професію будівельника, тоді працював у сфері обслуговування – співав на весіллях, був барменом, офіціантом у різних закладах. А десь 7-8 років тому у Вінниці відкрився дуже відомий ресторан «Мафія», повсюди нашуміла реклама, що заклад шукає персонал. Я заповнив анкету на бармена, але через деякий час мені зателефонували і повідомили, що вакансій таких нема. Запропонували спробувати кухарем. Знайомі радили йти. І я ризикнув, хоча під час співбесіди руки та ноги трусились.

Пригадую, вийшов до мене бренд-шеф мережі, запитував, чи я колись взагалі готував. Відповів, що так, і маю бажання рухатись в цьому напрямку далі. Того ж дня я пішов на ринок, купив змінне взуття, форму і відразу працювати. Стажувався два дні. Починав із помічника кухаря, робив заготовки, лазанью та равіолі. У закладі практикувалось, що коли ти старанно працюєш, тебе можуть підвищити. І так я доріс до старшого кухні. Через певний час звільнився, взяв паузу на сім місяців та поїхав до Польщі шукати кращі заробітки. Коли не склалось, повернувся назад до Вінниці, почав працювати у «Солодкій мрії». Тоді із рекламних оголошень дізнався про відкриття ресторану морепродуктів «Батискаф». Потрапити туди було моєю мрією, але коли зателефонував – вакансій не було. І тут знову мені усміхнулась удача, бо в якусь мить власник закладу – відомий ресторатор та військовий медик Валерій Сиверчук розмістив пост, що шукає кухарів. Пройшов співбесіду, стажування і приступив до роботи. Невдовзі дізнався, що у власника закладу є ідея відкрити грузинський ресторан – очі відразу загорілись. Я добре знав європейську кухню, а ось грузинська стала чимось новим, ніколи її не куштував. Тому, коли мені два роки тому запропонували перейти в новий ресторан«Georgian Factory», відразу погодився. Грузинська кухня здалась мені простою, але я зрозумів, що тут феєрію смаку дають саме спеції! Крім того, вона славиться своєю гостинністю. Основа меню – хінкалі, кубдарі, суп харчо, лобіо і хачапурі, чкмерулі, пхалі.

Перед відкриттям нашого ресторану, коли ще робився ремонт, ми багато часу проводили на кухні. І якось так склалось, що я став на процес приготування хінкалі, хоча раніше з тістом не дуже дружив, остерігався його. Але тут реально все склалось. На мою думку, основне в хінкалі – еластичне та пружне тісто, вдома його важко зробити. Адже тут на кухні ми його розкатуємо на спеціальній машинці. Крім того, слід дотримуватись технології і слідкувати, щоб хінкалі розварились. Сам фарш готувати просто – свіжа свинина, телятина, спеції та зелень».

Із нашими читачами Іван поділився рецептом хачапурі по-аджарськи

Для тіста: молоко – 125 мл; вода – 125 мл; сухі дріжджі – 7 г; сіль – 1 ч. ложка; цукор – 2 ч. ложки; рослинне масло – 1-2 ст. ложки; яйце – 1 шт .; борошно – приблизно 400 г. Для начинки: сир сулугуні – 250 г; адигейський сир або фета – 250 г; вершкове масло – 100 г; яйця – 4-5 шт.

Молоко змішуємо з водою, прогріваємо до теплого стану. Всипаємо цукор, дріжджі і розмішуємо. Залишаємо на 10 хв. Вливаємо олію, сіль, додаємо яйце. Поступово підсипаєте просіяне борошно. Тісто має вийти еластичним, м’яким і дуже ніжним. Як тільки тісто перестане липнути до долонь, поміщаємо в велику миску, накриваємо рушником і прибираємо в тепло на годину. Через зазначений час обминаєм масу і залишаємо в теплі ще хвилин на 30. Натираємо сири крупною стружкою.Для соковитості додаємо розтоплене масло, вимішуємо. При необхідності солимо. Тісто ділимо на 4-5 рівних частин. Розкачуємо великі тонкі овали. З верхнього і нижнього краю викладаємо невеликі бортики з сирної маси. Звертаємо паралельні сторони трубочками і зводимо їх до центру.

Сирна начинка повинна виявитися всередині сформованих валиків. Скріплюємо краї, надаючи форму човника. Потім розсовуємо пальцями згорнуті краї, наповнюємо сформовану «човник» сирним «фаршем». Перекладаємо хачапурі на деко з пергаментом. Бортики можна промазати взбитим яйцем або жовтком, збовтаним з ложкою води. Випікаємо хачапурі по-аджарськи в прогрітій до 200 градусів духовці близько 20-30 хвилин. Потім витягуємо, ложкою злегка розриваємо сирну начинку і вливаємо в кожен «човник» сирий жовток. Борти готових хачапурі змащуємо вершковим маслом, кидаємо по невеликому шматочку масла в начинку.

Вікторія Снігур