Тепер у лікарні зможуть пересаджувати нирки, серце, легені, печінку та стовбурові клітини. Найдорожче з-поміж органних трансплантацій буде коштувати пересадка печінки — 855 039 грн.
Дорожче за неї тільки трансплантація стовбурових клітин — понад 1 млн грн. Для пацієнтів операції з трансплантації будуть безкоштовні. За все платитиме Національна служба здоров`я. До речі, заклад отримуватиме гроші не за органи, а за техніку виконання.
Звичайно, для області це гарна новина, адже трансплантація – останній шанс на життя, який зараз люди шукають за кордоном, втрачаючи дорогоцінний час. А те, що ці операції коштують великих грошей, знають всі.
Лікарню ім.Пирогова включили у вузьке коло лікарень країни, яким дозволена трансплантація, проте це всі позитивні моменти на сьогоднішній день. Бо для того, аби повноцінно запрацювала трансплантація, цього замало.
«У зв’язку з необхідністю проведення великої підготовчої роботи, а саме, налагодження служби по Вінницькій області, підготовка фахівців тощо, проведення трансплантацій планується через 1,5-2 роки», — відповів на інформаційний запит заступник директора Вінницької обласної клінічної лікарні імені Пирогова з питань організації хірургічної допомоги Ярослав Хребтій.
Отже, для початку повинна запрацювати Єдина державна інформаційна система трансплантації. Це реєстр донорів — людей, які дали згоду на посмертне донорство, та людей, яким потрібна пересадка органів. За цією системою підбиратимуть пару донор-реципієнт. Всього у систему входять 9 реєстрів. Це реєстри закладів, де відбувається трансплантація, тих закладів, де відбувається забір матеріалу. А також реєстр персоналу, який займається трансплантацією.
Тепер про фахівців, потрібних для системи пересадки органів. У лікарні мають працювати зв’язкові між донором та реципієнтом — трансплант-координатори. До речі, за кордоном цю функцію може виконувати анестезіолог або волонтер. В Україні — це медична професія. Згідно з нашим законом, якщо згоду братиме не трансплант-координатор, це буде порушення, що каратиметься до трьох років умовно.
«Трансплант-координатори – це спеціалісти, які ведуть перемовини з родичами. За законом, з донорами може спілкуватись тільки лікар. Лише він має право вносити дані про донора у єдину інформаційну систему трансплантації», — зазначає Ярослав Хребтій.
Отже це люди, які будуть забезпечувати буквально весь цикл організації процесу: від отримання інформації про донора та згоди на донорство — до організації швидкої передачі органа до трансплантаційного відділення.
Зараз таких спеціалістів у лікарні не існує. Тож їх треба навчити. В Україні це роблять у Національному Інституті хірургії та трансплантології імені Шалімова та у відділенні трансплантації та ендокринної хірургії Запорізької обласної клінічної лікарні.
А також для проведення трансплантації донорських органів потрібні технічні можливості та відповідне медичне обладнання. Все це потрібно підготувати.
А що важливо для пацієнтів, які потребуватимуть трансплантації? Напевно, це найкраще знають люди, які відчули на собі усі «митарства» української системи охорони здоров`я та отримали право на життя з пересадженим органом у сусідній Білорусі.
«Для пацієнтів важливо, аби пересадку органів повністю оплачувала держава. Щоб потім, в обхід обіцяного державою фінансування, пацієнтам не виставляли окремих рахунків за послуги в стаціонарі. За принципом «ну ви ж розумієте, держава недодає».
Щоб у медперсоналу була достойна і легальна фінансова мотивація. Настільки хороша, що кожен би відточував майстерність і вважав образливою думку про матеріальну винагороду у конверті», — зазначає Тетяна Довгань, дружина вінничанина, якому зробили трансплантацію печінки.
Звісно, хочеться, щоб всі підготовчі етапи у лікарні за два роки втілились у життя. Щоб досвід лікарні Ковеля, коли загиблий став донором та врятував одразу три життя, став реальністю для пацієнтів нашої області. І щоби в найближчому майбутньому ми наблизились за рівнем такої допомоги до Білорусі.
Ольга Корнійчук
