Медовий Спас відзначають 14 серпня, Яблучний – 19 серпня, а Горіховий – 29 серпня. Ці чудові свята натякають, що осінь зі своїми щедрими дарами уже на порозі.
Перший Спас ще називають Медовим, Спасом на воді та Мокрим. У цей день віряни згадують сімох братів Маккавеїв, їхню матір Соломонію та учителя Єлеазара, які в далекому 166 році до нашої ери поплатилися життям, бо сповідували віру в Істинного Бога.
На службу цього дня вони приносять букети квітів – маковійчики або маковійки, щоби їх освятили. В композиції такого обов’язково повинні бути декілька головок стиглого маку, до яких докладають літні квіти. Зіллячко доповнюють калиною, що символізує дівоче щастя, вівсом, який уособлює достаток і багатий урожай, соняшником, що дарує сонце і тепло, і навіть полином – захисником від нечисті, а також традиційними осінніми квітами – айстрами, жоржинами, гвоздиками. Викидати маковійки не можна. Навпаки, їх потрібно зберігати в оселі, бажано біля ікон, як оберіг.
Ще у цей день святять мед, корисною смакотою від бджіл щедро пригощаються, а для гостей готують пироги, вареники, пряники, а також шуліки – печені коржики, які ламають та заливають медом і розтертим маком.
Яблучний Спас. Саме це свято знаменує закінчення літа. Тому в давнину у цей день люди виходили подивитися на захід сонця, і, спостерігаючи за тим, як небесне світило йде на спочинок, співали пісні, відтак прощалися із теплом, примовляючи: “В Яблучний Спас – пішло літо від нас”.
Натомість зустрічали осінь. Тому, коли люди йшли до церкви, то клали у свої кошики груші, сливи, виноград, персики, овочі, інколи навіть жмут колосся чи пшениці. Головним же атрибутом святкової корзини були яблука, які, як вважали, не можна було їсти до 19 серпня. У цей день люди спостерігали і за тим, як веде себе природа. Вважалося, якщо погода буде сухою і спекотною, такою слід очікувати осінь, і, навпаки, якщо задощить, то золота пора буде багатою на дощі.
Віряни ж 19 серпня святкують Преображення Господнє. Згідно з Біблією, сталося воно на галілейській горі Фавор. Тоді Христос піднявся на неї, щоби там помолитися зі своїми учнями – Петром, Яковом і Йоаном. Під час таїнства троє наслідників Христа побачили свого Вчителя перетвореним, преображеним – у всій Божественній, вічній славі. Ще перед Христом з’явилися пророки Мойсей та Ілля, які, як пише апостол Лука, розмовляли з Ним про майбутнє розп’яття на хресті.
На Третій Спас у народі кажуть ще Горіховий, Хлібний і Полотняний. Коли вже чимало людей дізналися про те, що Христос вміє зцілювати людей, слава про такі вміння дійшла і до володаря турецького міста Едесси Авгара. Він хворів проказою, тому послав до Ісуса живописця Ананія, попросив намалювати портрет Спасителя. Однак фарби на полотні розпливалися і зобразити обличчя Ісуса не вдалося. Тоді Син Божий взяв рушник, витер ним своє обличчя та віддав гінцеві. Він побачив на ньому лик Христа, поїхав із тканиною до царя, що його і вилікувала.
Проте історія святої реліквії із зображенням Ісуса на цьому не закінчилася. 29 серпня 944 року візантійський імператор Костянтин Багрянородний наказав перенести образ з Едесси до Константинополя. Проте під час одного із хрестових походів 1204 року зображення викрали і, за легендою, намагалися перевезти на кораблі, який потонув у Мармуровому морі. За іншою версією, Нерукотворний образ у 1362 році передали до Генуї, де його зараз зберігають у монастирі на честь апостола Варфоломія.
У день Третього Спаса християни несуть до церкви горіхи, щоби їх там посвятили. Дівчата ж влаштовують ще й ворожіння, завдяки якому дізнаються про свою долю. Варто було лише зірвати з дерева горіх та з’їсти його. Вже смак плоду підказував, що на дівчину чекає в майбутньому: якщо трапився солодкий горіх – до великої любові, гіркий – чекай від коханого зради, недоспілий – чатуй на важливу звістку, гнилий – бути біді.
Соломія КАЛЮЖКО
