– Місцеві вибори-2020 уже розривають звичний вінницький шаблон. А все тому, що влада Вінниці боїться, що результати місцевих виборів будуть ті самі, що на минулорічних президентських.

Тоді мало хто вірив у перемогу Володимира Зеленського. Але тепер, у 2020-му, усім раптом стало не смішно, коли самим треба йти на вибори. Бо торік вінничани вибрали невідомих «Слуг народу», а не кандидатів від провладних партій Порошенка і Гройсмана.

«Чому вінничани не розчарувались у команді Володимира Зеленського?»

Бо рік тому ймовірність перемоги Володимира Зеленського була малою. Поясню: нам показували надумані рейтинги влади, вкладали усім в голови свою брехню. А, тим паче, на Вінниччині — на вотчині Порошенка&Гройсмана. Але…

Володимир Зеленський показав інше обличчя кандидата — Людини. І в це повірили. Я сама йому повірила. Бо кожен побачив у ньому себе — свій шанс змінити Україну.

Зрозуміло, що спадок залишили «попередники» проблемний. Змінити все швидко не вдається. Кожен по собі знає, наскільки складно виправляти чужі помилки.

Для мене Володимир Зеленський — це насамперед особистість. Можливо, навіть на якомусь енергетичному рівні «зачепив» і увійшов у зону довіри. Він сам збудував свій бізнес — великий творчий колектив. Більше того — розвивав його у різних напрямках.

– А якщо говорити конкретно про Вінницю?

– О! Влітку Зеленський нарешті змінив обличчя вінницької влади — призначив губернатором Сергія Борзова. Політичну гру із президентом таки Гройсман програв. Це факт!

Тепер всі сподівання на вибори мера і нової міської ради.

Бо досі все було, як і до президентських виборів. Ті самі люди сиділи в кабінетах і так само вирішували свої питання. За стільки років при владі та команда просто «розслабилась» — ніяк не вірили, що вони уже в минулому.

Сподіваюсь, і бізнес нарешті видихне — вінничани зможуть заробляти без «відкатів». У колі моїх знайомих є бізнесмени, тому чула не раз про те, як у Вінниці «вирішують питання». Одна реальна історія, як бізнесмен хотів купити ділянку у місті під будівництво. Він не будівельний магнат, але займає свою нішу у цьому бізнесі. Коли він мені розповів, як його прийняли і як йому пояснили умови співпраці з владою Вінниці, то я, чесно кажучи, була шокована: «Ти можеш зайти на ділянку, але нам – 60%, а тобі — 40». Саме у такій пропорції апетити у нашого керівництва містом.

Пробитися «чужим» неможливо. Вести нормально свій бізнес у Вінниці можуть лише одиниці — із «своїх»… І оце називається «європейське місто». До речі, потім мій знайомий побачив на тій дільниці нового забудовника. Він запитав, як той погодився на ті умови. «А що мені? Щось зароблю…»

Навряд чи із тих «60%» щось пішло на розвиток міста. Швидше за все, масштаби обслуговування вінницької влади виросли, а це не одна людина…

Людмила Савицька,
викладачка Вінницького
національного технічного
університету, доцент кафедри ОТ, кандидат технічних наук