У Вінниці стало на 7 дерев більше. Ці «особливі» яблуньки на «Алеї життя» на території Першої міської лікарні висадили люди, які живуть із донорськими органами та кістковим мозком.
Їх ніби й небагато. На всю область (за офіційними даними) 62 людини. Але якщо уявити, що в Україні до минулого року майже не працювала система трансплантації… То це таки багато.
На акцію з’їхались з усіх куточків Вінниччини. Наймолодшими учасниками акції стали 5-річна Софія та 13-річний Олексій. Це друга подібна акція. Добрий знак, що висаджені минулого року яблуньки прижилися та подарували перші плоди. Учасники акції поділилися історіями своєї перемоги над хворобою, бо знають справжню ціну донорства. Сьогодні їхні історії справді вражають.
Співорганізатор цьогорічної акції студентка Вінницького медичного коледжу Катерина Кравець 3,5 року живе з пересадженим серцем та мріє стати операційною сестрою. Наталія Панчишина приїхала на акцію разом з чоловіком. «14 вересня минув рік, як я живу з донорською печінкою. Сьогодні прийшла висловити вдячність донору, який врятував мені життя та маму для моєї дитини. На жаль, донор мені невідомий», — каже Наталія. Її чоловік Віталій додав, що родина витрачає майже 15 тисяч на лікування щомісячно.
«Більше року я живу з донорською ниркою. Операцію робили в Білорусі, донором був молодий хлопець. Щоденно приймаю ліки, частину купуємо самостійно, а деякі дають з місцевого бюджету. Дуже хочемо, щоб вінницька влада почула нас», — каже Юлія Тимчук із Шаргорода.
«У минулому році я стояла тут ще хворою людиною, авансом посадила яблуньку. Вона прижилася, і я дуже щаслива. Вісім місяців пройшло після трансплантації кісткового мозку, яка відбулася в Туреччині. Це було важко, далеко від батьків, від родини», — розповідає Людмила Овсійчук з Вінниці.
Олексію Марценюку 13 років. Він з Іллінецького району, переніс трансплантацію кісткового мозку. Йому пощастило, бо донором став рідний брат. Поборовши лейкоз, хлопчик вже повернувся до навчання, щоправда, наразі – лише до індивідуального.
Наймолодшій учасниці акції 5-річній Софійці шанс на життя та донорську нирку подарувала мама. Як каже батько, було дуже багато сумнівів, бо, окрім Сонечки, ще троє дітей в сім’ї.
«Рік мій чоловік живе з трансплантованою печінкою. Оперувались у Білорусі. Зараз ми підтримуємо таких пацієнтів, особливо тих, хто на початку шляху. Проблем багато і після трансплантації. Інколи такий пацієнт — єдиний на своє село чи містечко. Він змушений їздити аж до Києва чи Харкова, щоб здати спеціфічні аналізи, яких не роблять у Вінниці. Він має купу запитань, відповіді на які може дати лише професійний трансплантолог… А такого немає за місцем проживанням. А ще пацієнти потребують особливих препаратів — імуносупресантів, без яких організм здатен відторгнути донорський орган…
Через «Алею життя» ми хотіли подякувати донорам за дар життя, перезнайомити людей між собою. Бо коли є спільнота, тоді озвучувати потреби значно легше», — сказала організатор цьогорічної «Алеї життя» Тетяна Довгань.
Люди із пересадженими органами знову висадили молоденькі яблуньки та на кожну пов’язали зелені стрічки — міжнародний символ підтримки донорства органів і тканин.
Ольга Корнійчук
Фото Олексія Бойка
