Новий аргентино-італійський фільм «Материнство» тільки вийшов на екрани кінотеатрів Франції і вже здобув схвальні відгуки преси. Вінниця може пишатися тим, що у головній ролі знялася наша землячка, кінозіронька Лідія Оболенська (Лі­берман).

– Минулого року цей фільм отримав чотири премії в Локарно і вже встиг засвітитися у бага­тьох фестивалях світу, здобути 22 нагороди, у тому числі у жовтні на 11 Одеському кіно­­фестивалі у номінації «Краща акторська робота» я отримала відзнаку «Золотий Дюк», — розповіла Лідія.

Її історія — це дуже гарний приклад того, як найбільш неймовірні мрії втілюються у життя. Головне — мати велике бажання, і тоді небеса почують їх. А мрія стати актрисою народилася у Лідії років у п’ять. Мама Катерина віддала її у балетну студію при обласному муздрамтеатрі, музичну школу. Долучала до малювання. В 16 років Лідія почала навчатися в акторській школі у Києві. Менеджер школи заніс знімки на «Новий канал», де на них першою звернула увагу кінорежисер Альона Дем’яненко.

– Після дуже вдалого старту в серіалі «Завтра буде завтра», де грали такі метри, як Богдан Ступка, Ада Роговцева, Олександр Білявський, я зіграла ще у кількох українських проєктах. У своєму другому фільмі «Пісня, завдовжки у життя» мала роль коханої дівчини Леоніда Утьосова. Запам’яталася роль і в серіалі «Повернення Мухтара», де я грала сліпу співачку. Далі були зйомки у фільмах «Де­в’ять життів Нестора Махна» і «Помаранчеве небо», — ділиться спогадами актриса. — І вже у 20 років вступила до Римської кіноакадемії. Конкурс був дуже серйозний, адже там обирають у рік всього лише одного іноземця на курс!

– Чому саме Італія?

– Це одна з найстаріших кіноакадемій світу, де навчалися зірки світової величини. Я часто приїжджала до цієї країни, відпочивала в італійських сім’ях. Мову вивчила. Я завжди буду вдячна тодішнім органам міської та обласної влади, котрі виділили для мене спеціальну стипендію і я мала змогу три роки навчатися у Римі.

На другому курсі після зйомок у головній ролі у повнометражному фільмі Анни Негрі «Подвійне життя Наталі Блум», який був показаний на від­критті Roma Fiction Festival і занесений до реєстру фільмів Голлівуду, у Лідії Оболенської відбулася доленосна зустріч з режисером світового рівня Марко Беллокьо.

– Я у нього знялася спочатку у короткометражному фільмі, потім зіграла у виставі «Дядя Ваня» Олену Андріївну. Мого сце­ніч­ного чоловіка зіграв відомий «ко­місар Катані» Мікеле Плачідо. В цій роботі мені допомогли знання, отримані в міжнародній школі Олександра Калягіна та Санкт-Петербурзькій академії театрального мистецтва. Згодом знялася і в повнометражному фільмі «Кров моєї крові», котрий у 2015 році був показаний у конкурсній програмі на Венеційському фестивалі. І ось — «Материнство».

У мене, крім дуже насиченого життя і постійного самовдосконалення, ще троє дітей. Старшій доньці вісім років, двом синам — 3,5 та 1,5 року. Мій чоловік — італійський письменник.

До рідної Вінниці приїжджала з дітьми на Новий рік. Скучаю за бабусею, мамою, за друзями, з котрими провела дитинство і юність.