Більше того – і як журналіст обходив десятою дорогою і дільничні виборчі комісії, і ТВК. І не лише тому, що не бажав заразитися на коронавірус і віддати життя за це псевдоволевиявлення (як зробили інші тисячі громадян).

І не тому, що в моєму Ямпільському районі просто не було за кого голосувати ні на посаду міського голови, ні за кандидатів до Ямпільської міськради, до Могилів-Подільської районної і Вінницької обласної рад.

Якби я їх не знав то, можливо, і пішов би проголосував за когось. А я ж їх у більшості дуже добре знав, як облуплених… Мені дуже добре відомі їх потенційні можливості. В народі кажуть – горбатого могила виправить. Так і їх. Чекати від них чуда, що депутатські мандати, посада мера когось з них перевиховають, надоумлять – абсолютно марна справа. Про обраного мером – і поготів!..

Таких жахливих виборів в Україні з часу проголошення її державної незалежності ще не було.

В 1994 році я, звичайний журналіст, балотувався на виборах до Верховної Ради. Вийшов в другий тур голосування. Те балотування мені обійшлося в одну місячну зарплату. Головні витрати були – пересування по районах виборчого округу на власних “Жигулях”, які потрібно було заправляти пальним за свій рахунок. Вдруге балотувався до Верховної Ради в 1998 році. Не зміг перемогти Анатолія Матвієнка з Бершаді. Він тоді став нардепом. Тоді, за ті вибори, я вже заплатив кілька зарплат.

Більше в народні депутати і не пробував потикатися. Бо пішли такі суми, що таким, як я зовсім не по кишені. Один раз спробував стати депутатом Вінницької обласної ради. Виявилося, що вже і на Вінницького обласного депутата треба розкошелюватися ого-го як!..

Врешті решт зрозумів, що Верховна Рада і обласна – це вже не для бідних, таких як я. Це для багатих – бізнес і забава.

Пішов в районні депутати. Два скликання був депутатом Ямпільської районної ради. Витрати на кожне із цих балотувань – як у 1994 році до Верховної Рали.

І ось нарешті ці вибори до місцевих рад, цьогорічні. Вони незрівняно коштовніші, як ті, які я проходив у 1994-98 роках до Верховної Ради!.. Найдешевший пропонувався похід до Ямпільської міської ради за 6 тисяч 400 гривень застави. До районної і обласної – в рази більші суми. Ці гроші мала заплатити вищестояща партійна організація по перерахунку. А те що вищестоящої – Вінницької обласної організації партії, на той момент не було – нікого не цікавило, як і мої, і ще багатьох таких, як я – конституційні права.

Далі не буду перераховувти всі ті багаточисельні неконституційні перепони, які стояли на цих виборах перед кожною не багатою людиною. Вони всім відомі.

Кожний юрист знає, що ці місцеві вибори відбувалися за НЕКОНСТИТУЦІЙНИМ законом. Який робився поспіхом і в ньому вносилися правки вже в ході самих виборів. Але це його не врятувало зовсім!

Зараз всі сконцентровані на Конституційному Суді, який визнав закон про електронні декларації неконституційним. Як країна вийде з цієї небезпечної кризи – на зараз відомо лиш одному Господу Богу…

Але ж що той закон в порівнянні з цим, про місцеві вибори?!.. Якщо одним словом – ніщо!..

Той самий Конституційний Суд в будь який найнесприятливіший для країни момент може так само визнати офіційно і виборчий закон, за яким обрана вся місцева влада в нашій країні – НЕКОНСТИТУЦІЙНИМ!.. І матиме значно більше підстав, ніж про визнання неконституційним закону про електронні декларації!

Ви чуєте, люди, що вам кажу, що вас може чекати в будь-який день?!.. Ви прокидаєтеся вранці і вам повідомляють – місцевої влади немає! Вона відмінена. Бо обрана за неконституційним законом, а значить – не законно. А якщо місцевої влади враз немає – це, пострашніше, ніж широкомасштабний наступ ворога із застосуванням ядерного озброєння. Адже старої місцевої влади вже немає, а нова – нікчемна. В країні кровавий хаос… Або військова диктатура. Хунта…

Ось чого я не пішов на ці вибори і не голосував. Бо не хочу бути причетним до найжахливішого, що може чекати мою країну.

Всі світила юриспруденції офіційно мовчать зараз на тему неконституційності виборчого закону. Не б’ють на сполох. Хоч всі бачать і розуміють це. Надіються на… а може пронесе?.. Тим, які обрані – байдуже, вони гроші потратили і придбали за них мандати… А виключна більшість населення не мовчить. Населення проголосувало ногами, як і я… Воно теж відділило себе від цих хто обраний незаконно. Здебільшого на рівні підсвідомості люди здогадуються, що відбувся великий обман. А обманутим народом довго не накеруєш… Це аксіома. На жаль…

Тримайте порох сухим. Бережіть себе і Україну в собі.